Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 515

Примітки до розділу четвертого
104 Про суперечки довкола промов Ларіна і Єнукідзе див.: Martin, Terry. The
Affirmative Action Empire: Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923-1939. -
Ithaca and London, 2001. - P. 36-39. Статтю Грушевського, ймовірно, обговорювала
спеціяльна комісія, створена постановою Політбюра від 11 червня 1926 року, до якої
ввійшли Володимир Затонський (голова), Олександр Шумський, Микола Попов,
Андрій Хвиля і Микола Скрипник. Див.: Михайло Грушевський: між історією і по­
літикою (1920—1930-ті pp.): Збірник документів і матеріалів / Упор. Руслан Пиріг
та ін. - К., 1997. - С. 67.
105 Про Річицького див. статтю Всеволода Голубничого й Аркадія Жуковського:
Encyclopedia of Ukraine / Ed. Volodymyr Kybijovyc and Danylo Husar Struk: 5 vols. -
Toronto, 1984-1993. - Vol. 4. - P. 367. Про тогочасну реакцію на статтю Річицького
«Чи гуде затоплений дзвін?» у харківській газеті «Комуніст» див.: Майстренко,
Іван. Історія мого поко ління: спогади учасника революційних подій в Україні. -
Едмонтон, 1985. - С. 191-193. Майстренко, як і Річицький, до 1925 року належав
до УКП і вважав, що Річицького ніхто не примушував писати цю статтю, тобто
йому справді могли запропонувати її написати, але він міг відмовитися без жодних
неґативних наслідків. На думку Майстренка, Річицький вірив в успіх українізації і
хотів підтримати владу, яка проводила таку політику.
106 Текст цієї промови опубліковано на початку 1927 року після звільнення Шум-
ського з посади наркома освіти, яке супроводила різка критика з боку його нас­
тупника Миколи Скрипника. Див.: Шумський, Олександер. Ідеологічна боротьба в
українському культурному процесі// Більшовик України. - 1927. - № 2. - С. 11-25.
107 Шумський закидав Хвильовому, ніби той прийняв теорію «боротьби двох
культур». Цю теорію на початку 1920-х років сформулював секретар ЦК КП(б)
У Дмитро Лебідь з метою виправдати русифікацію. Згодом її засудило партійне
керівництво. Згідно з Шумським, Хвильовий поділяв хибне Лебедеве трактування
національного питання з тією тільки різницею, що виступав за перемогу української,
а не російської культури. Про Лебедеву теорію «боротьби двох культур» див.: Масе,
James Е. Communism and the Dilemmas of National Liberation: National Communism
in Soviet Ukraine, 1918-1933. - Cambridge, MA, 1983. - P. 88-89; Martin, Terry. The
Affirmative Action Empire: Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923-1939. -
Ithaca and London, 2001. - P. 78-80.
108 Шумський, Олександер. Ідеологічна боротьба в українському культурному
процесі / / Більшовик України. - 1927. - № 2. - С. 15-17.
109 Див. коментар Скрипника до промови Шумського: Скрипник, Микола. Хвильовизм
чи Шумськизм / / Більшовик України. - 1927. - № 2. - С. 27-39.
110 Згідно з інформацією, яку ДПУ отримало від Федора Савченка, Грушевський
припускав, що Шумський покладає на нього відповідальність за свій арешт у часи
Центральної Ради. Див. донесення київського ДПУ Всеволоду Балицькому від 6 січ­
ня 1927 року та рапорт Балицького Кагановичу й Затонському від 8 лютого 1927
року: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД.
33 - 11-349
513