Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 51

Розділ 1. Історик як націєтворець
рі, добре знав європейську історіографію, зокрема праці з британської,
французької та німецької історії, достатньо опанував давні та сучасні
європейські мови, щоби розпочати успішну наукову кар’єру55. З-поміж
праць українських істориків, опріч текстів свого наукового керівника
Володимира Антоновича, Грушевський особливо добре знав твори Ми­
коли Костомарова, чия книжка про Богдана Хмельницького, перша на­
укова монографія з української історії, вразила його найбільше.
«Учора цілий день читав Богдана Хмельницького], надто велике він
на мене чинить вражіння, іноді аж не можу читати, так тяжко», - запи­
сав Грушевський у щоденнику54. З польських істориків на нього помітно
вплинули праці Міхала Бобжинського, представника краківської істо­
ріографічної школи. Грушевський відзначив для себе твердження Боб­
жинського про те, що історикові потрібна широка освіта, а в історич­
ному дослідженні дуже важить об’єктивність. Іншим істотним питанням
для молодого студента, беручи під увагу, зокрема, його народницький
вишкіл і чимале поширення народницьких впливів серед професорів і
студентів Київського університету, була роль особистости в історії. Він
читав дослідження Ніколая Карєєва з філософії історії, обговорював
роль особистости зі своїми приятелями в українській громаді57. Він про­
читав також знане дослідження Томаса Карлайла про героїв в історії та
дійшов висновку, що ця книжка ближча до поезії, ніж до філософської
чи історичної розвідки58.
Погляди Грушевського на філософію історії еволюціонували від
початкового заперечення філософського позитивізму до його повного
прийняття. В липні 1889 року, отримавши лист від товариша, він записав
до щоденника свої думки про західну освіту та західні впливи: «Одібрав
лист од С. - дуже сумний; пише, що без європейськ[ої] освіти ми заги­
немо; мині завше трохи не до сподоби, як дуже вже кланяюцця європей­
ській освіті; я наче боюсь, щоб замісь того правдиво доброго, що єсть
в тій освіті, не підставляли лжеславій лжеплинного розуму, як позити-
визм etc. Бо доброго певне єсть там, де з’явиться правдивий гуманізм,
воля, права особистості, прихільність до недужих, не кажучи за на­
укове добро»59. Отже, Грушевський приймав західний гуманізм і науку,
але відкидав окремі новітні тенденції в європейській думці, які називав
«позитивізмом». Незабаром він змінив свої погляди. Як засвідчують що­
денники, в останні студентські роки Грушевський добре простудіював
твори декого з науковців та соціологів-позитивістів, як-от Генрі Бакл
4 - 11-349
49