Частина перша. Нація т а імперія
і Томас Малтус. Він познайомився з європейською філософією, читав Геґеля, Чарлза Дарвіна, знав європейську політекономію, зокрема праці Адама Сміта, Дейвіда Рикардо та Карла Маркса60.
Як завважив у дослідженні про « історіософію » Грушевського Омелян Пріцак, на його працях з української історії неабияк позначилися позитивістська термінологія й ідеї, що проявилося, поміж іншого, у вірі в проґрес та еволюцію61. У цьому сенсі Грушевський ішов услід за своїм наставником Володимиром Антоновичем, на якого вплинули позитивістські погляди, популярні серед польських інтелектуалів наприкінці XIX століття62. Знайомство Грушевського з чільними поборниками позитивізму в історичному цеху Російської імперії- професором Київського університету Іваном Лучицьким63 і московським істориком Ніколаєм Карєєвим64- мало додати йому поваги до цього напрямку. Згодом він співпрацював у наукових і політичних справах із Максимом Ковалевським, етнічним українцем і одним з найориґінальніших мислителів-позитивістів у галузі соціології65. Саме Ковалевський 1903 року запросив Грушевського прочитати курс української історії у Високій школі соціяльних наук у Парижі. Всі ці науковці працювали у царині історичної соціології, і Грушевський часто вважав себе істориком-соціологом. На нього неабияк вплинули ідеї паризької соціологічної школи, зокрема праці Еміля Дюркгейма і Люсьєна Лєві-Брюля66.
За роки навчання в Київському університеті Грушевський сформувався як самостійний науковець. Він почав наукову кар’ єру під керівництвом Володимира Антоновича, чия стаття про історію Києва у першому числі « Киевской стариньї » колись просто вразила його і якого він уважав за вчителя, ще коли вчився в гімназії47. Саме під орудою Антоновича Грушевський надрукував перші наукові праці: нарис про українські замки XVI століття та історію Київської землі від смерти Ярослава до кінця XIV століття68. Услід за публікацією 1894 року магістерської дисертації про історію Барського староства він видав двотомну збірку « Актьі Барского староства » 69. Завдяки першій великій розвідці- дипломній роботі про історію Київської землі- Грушевський ознайомився з давньоруськими літописами і багатющою літературою з києворуської історії. Після магістерської роботи він став знавцем руських, литовських і польських архівних матеріялів, відкрив для себе світ української, річпосполитської, кримської й османської історії ранньомодерного часу.
Книжка про Київську землю зробила ім’ я Грушевського відомим у широкому колі фахівців не лише з української, а й із російської історії.
50