Частина перша. Нація та імперія
лій Російській імперії. Лавров висував ідеал « критично мислячої особи »( формула, до якої вдавався Грушевський у щоденнику) і важливу роль інтелігенції в російському суспільстві вбачав в освіті й пробудженні народу. Як і Лавров, Грушевський вірив в особливу роль інтелігенції й відкидав ідеалізацію народних мас42.
Тифліську гімназію юний Грушевський закінчив палким прихильником української справи, переконаним в існуванні осібного українського народу з власного мовою та літературою й у природному праві української культури на вільний розвиток. За джерело такого права він уважав простий народ. У суспільстві, де молодь масово приймала народницькі ідеї, читаючи нігілістичне « Русское слово » і лоялістську, а все ж таки українофільську « Киевскую старину », Грушевський постав як своєрідний тип народника. В традиціях українського народництва він ненавидів іноземних і місцевих експлуататорів. Він мріяв про свободу для рідної України й об’ єднання її етнічних земель, відкидаючи Ідею майбутньої федерації з Росією чи Польщею. У спогадах Грушевський ретроспективно оцінив свої погляди так: « Мій світогляд формувався в поміркованім ліберальнім напрямі з народницькими ухилами, з культурно-національною закраскою » 43. Щоденники доводять, що погляди Грушевського в останні роки навчання у Тифліській гімназії були набагато радикальнішими, ніж він годен буде згодом визнати.
1886 року Грушевський переїхав до Києва і вступив до університету Св. Володимира, на той час- осереддя українофільства. У Києві він зустрів багатьох авторів, чиї статті читав у « Киевской старине » і решті наукових і літературних часописів. Ще 1885 року через знайомих на Північному Кавказі Грушевський без особливого успіху пробував законтактувати з лідерами української культурної спільноти в Києві. Тепер із багатьма людьми він зміг спілкуватися особисто. Університетський щоденник Грушевського, як і тбіліський гімназійний, писаний надзвичайно відверто й щиро44. Він дає унікальний погляд на його духовне життя, хоча тут набагато менше записів про цікавість до українських справ. Наприкінці 1880-х і на початку 1890-х років Грушевський підтримував тісні зв’ язки з чільними членами київської Старої Громади й опікувався діяльністю українського кола у православній семінарії, однак у щоденнику про це ані слова. На те було кілька причин.
Михайлів батько погодився оплатити навчання сина в Києві за умови, що той не входитиме до жодних студентських гуртків і триматиметься осторонь політики. Молодий Грушевський доволі довго виконував
46