Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 470

Примітки
80 Линниченко, Йван. Малорусский вопрос и автономия Малороссии. Открьітое
письмо профессору М. С. Грушевскому / / Украинский сепаратизм в России.
Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин. - Москва: Москва, 1998. -
С. 253.
81 Див.: Царинньїй, А. (Стороженко, Андрей). Украинское движение. Краткий исто-
рический очерк преимущественно по личньїм воспоминаниям / / Украинский се­
паратизм в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин. -
Москва: Москва, 1998. - С. 133-252. Про авторство цієї праці див. на с. 404. Про
Андрія Стороженка та його брата Миколу (Ніколая) Стороженка, теж історика,
див.: Масненко, Віталій. Історична думка та націотворення в Україні (кінець XIX -
перша третина XX ст.). - К.-Черкаси: Відлуння-плюс, 2001. - С. 210-217. Обидва
брати належали до малоросійської течії серед української інтелігенції. Після
революції обидва емігрували, але шляхи їхні розійшлися: Андрій тримався старих
пог лядів, а Микола став українським патріотом.
82 Див.: Царинньїй, А. (Стороженко, Андрей). Украинское движение. Краткий исто-
рический очерк преимущественно по личньїм воспоминаниям// Украинский сепара­
тизм в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин. - Москва:
Москва, 1998. - С. 181. Конфіденційні листи Сєрґея Платонова і Алєксєя Шахматова
очільникові Російської імператорської академії наук, великому князеві Константіну
Константіновічу Романову, у справі арешту й заслання Грушевського засвідчують
ставлення до українського історика в російських академічних колах. Шахматов,
вірний симпатик Грушевського під час його вимушеного заслання, докладав ве­
ликих зусиль, щоб спростувати обвинувачення, нібито Грушевський брав участь в
антиросійській діяльності, і всіляко наголошував його внесок у «російську» науку.
За словами Шахматова, «критический аппарат его восьмитомной истории можно
назвать классическим и единственним после Карамзина» (див. лист Шахматова до
князя Константіна Романова від 26 грудня 1914 року: «Я никогда не вьіступал про-
тив России». М. С. Грушевский и русские ученьїе, 1914-1916 гг. / / Исторический
архив. - 1997. - № 4. - С. 179). Натомість Платонов висловлював багато застере­
жень, оцінюючи політичну діяльність Грушевського, і відраджував великого князя
відпускати Грушевського з симбірського заслання. Хоча й він визнавав: «Михаил
Грушевский обладает большим ученим талантом и для исторической науки, неза-
висимо о т его “ теорий", сделал очень много» (див.: Там само. - С. 178).
83 Див.: К вопросу о кандидатуре на кафедру русской истории в университете св.
Владимира профессора Львовского университета Михаила Грушевского. - К., 1908.
84 Лотоцький, Олександер. Сторінки минулого: У 4 т. - Варшава, 1932-1939. -
Т. 3. - С. 306.
85 Царинньїй, А. (Стороженко, Андрей). Украинское движение. Краткий историче­
ский очерк преимущественно по личньїм воспоминаниям// Украинский сепаратизм
в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин. - Москва:
Москва, 1998. - С. 133.
468