Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 471

Примітки до розділу другого
86 Див.: Волконский, Александр. Историческая правда и украинская пропаганда / / Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин.- Москва: Москва, 1998.- С. 25.
87 Було кілька випадків, коли Линниченко або не зрозумів Грушевського, або хибно його інтерпретував. Він стверджував, наприклад, ніби Грушевський не був певен, що робити з історією « Західної Росії »: розглядати її окремо чи долучати до великоруської або південноросійської історії( див.: Линниченко, Йван. Малорусский вопрос и автономия Малороссии. Открьітое письмо профессору М. С. Грушевскому / / Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин.- Москва: Москва, 1998.- С. 255). Насправді Грушевський виступав за створення окремої дисципліни- білоруської історії. В іншому випадку Линниченко виказав кепське знання історії Речі Посполитої, засумнівавшись у твердженні Грушевського, ніби білоруські землі були тісно пов’ язані з Великим князівством Литовським і залишалися у його складі після Люблінської унії( 1569). Линниченко писав, що не розуміє аргументації Грушевського, бо після Люблінської унії не лише малоросійські, а й українські землі було інкорпоровано до складу Польщі( див.: Там само.- С. 256). Грушевський, очевидно, мав на увазі, що, на відміну від українських земель, які після Люблінської унії було приєднано до польської Корони, білоруські землі залишилися у складі Великого князівства Литовського, яке ввійшло до Речі Посполитої.
88 Див.: Там само.- С. 257-258.
89 Там само.- С. 259. Пор.: Звичайна схема « русскої » історії і справа раціонального укладу історії східного слов’ янства / / Політологія( кінець XIX- перша половина XX ст.): Хрестоматія / Ред. О. І. Семків та ін.- Львів, 1996.- С. 171.
90 Коментуючи стан української культури, Линниченко писав: « Можно, конечно, сожалеть о таком отсутствии культурной самостоятельности, можно желать ее создания, но нельзя не признать зтого отсутствия как факта прошлого и настоящего. Для меня, как малоросе а, з т о т факт, может бить, не менее тяжел, чем для г-на Гругиевского, но я не закрьіваю на него глаза, я питаюсь его обьяснить, и я нахожу известное утешение, возмездие именно в том, что так претит г-ну Грушевскому,- в государстве »( Линниченко, Йван. Малорусский вопрос и автономия Малороссии. Открьітое письмо профессору М. С. Грушевскому / / Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин.- Москва: Москва, 1998.- С. 260).
1919 року Линниченко написав статтю про « малоросійську культуру », в якій розвинув багато ідей, уперше висловлених у « відкритому листі » Грушевському. Див.: Линниченко, Йван. Малорусская культура / / Трудьі подготовительной по национальньїм делам комиссии. Малорусский отдел.- Одесса, 1919.- Вьіп. 1: Сборник статей по малорусскому вопросу. Того ж таки року її видали окремою брошурою: Линниченко, Йван. Малорусская культура.- Одесса, 1919. Див.: Передрук: Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин.- Москва: Москва, 1998.- С. 423.
469