Розділ 1. Історик як націєтворець
було б русською мовою написано, та про то було б єго писаннє для України дорогше, а з України помаленьку й по всему світу б розійшлось » 28. Шкодував Грушевський і про Гоголів мовний вибір29. Ці щоденникові нотатки засвідчують дилему, яка поставала тоді перед ним самим.
Далеко від родини, яка жила у Владикавказі, і ще далі від землі предків, яку він опоетизовував у віршах І щоденникових записах, Грушевський розвинув потужний емоційний зв’ язок із Україною, що її вважав своєю батьківщиною30. В романтичних мріях, занотованих у щоденнику, юний Грушевський прагнув присвятити своє життя Україні і здобути місце в Історії, служачи батьківщині. Він хотів « зробитись ватажком гурту українського, зробитись, як то кажуть, передовим бойцом усіх хлопців, любящих свою Вкраїну ». « Що ж,- звірявся юний Грушевський у щоденнику,- може, Бог і поможе міні зробитись ватажком, працюватиму вже для цього, скільки сможу. А дуже мені хочеться- бо ці ватажки більш над усякі другії сіятимуться в історії...» 31.
Від самого початку романтичний націоналізм Грушевського мав виразне народницьке забарвлення. Найбільше він переймався життям народу і, хоча не ідеалізував селянство, дуже гостро оцінював його « експлуататорів »: і українців, і іноземців. Нотуючи у щоденнику враження від подорожі в Україну, Грушевський зазначав, що за ідилічними сценами українського життя від нього не сховалися й негативні риси. Юднако и сквозь радужную призму своей любви к Украине я рассмотрел много не завидного- бедность, пьянство, низкопоклонство пред сильним, стремление вийти из своей среди и проч. Но, разумеется, обвинять за все зто народ било би так же несправедливо, как и виставлять крестьянина каким-то идеалом чести и благородства. Особенно на меня неприятно подействовала всеобщая жсплуатация крестьянского труда. Х отя героями в атом отношении чаще всего являются поляки, жиди и немци... но и русские“ буржуй” тоже крестьянам спуску не даю т » п.
На уявлення Грушевського про значення місцевої еліти в експлуатації селянства безсумнівно вплинуло читання книжок з української історії. У щоденнику він порівнював тогочасне становище селянства і ситуацію за польського панування і з гіркою іронією оцінював роль козацької старшини у визискуванні селян. На думку Грушевського, старшина, « преисполненная патриотических чувств, ругая поляков, драла, не вся, конечно, по три шкурьі с т е х же“ людей посполитих”,
43