Частина перша. Нація т а імперія
сохранения традиций украинского язика и литературьі, хотя би в самих скромних размерах-“ для домашнего употребления”, как говорилось, которое би не визивало упреков в сепаратизме » 11. У спогадах, написаних 1918 року, Грушевський трохи пом’ якшив свою сувору оцінку, завваживши: «... Про“ Київську старину” перших років можна було сказати, що вона“ пила з невеликої, але своєї власної шклянки”, і ся шклянка була досить чиста » 24. При всіх застереженнях, що їх Грушевський революційного 1906 року висловлював стосовно діяльности й ідеології « Киевской стариньї », саме цей журнал перетворив його на українського патріота25.
1883 року сімнадцятирічний учень шостого класу Тифліської гімназії Михайло Грушевський завів щоденник, котрий нині дає унікальну змогу поглянути, як формувався його світогляд26. Із щоденника видно, що вибір Грушевським української ідентичности був свідомим рішенням. Як і багато лідерів тогочасного українського руху, Грушевський мусив опанувати мову та культуру, чужі його безпосередньому оточенню. Щоденник він почав російською мовою, але з часом дедалі більше записував українською, намагаючись удосконалити писання мовою, яку вважав рідною. Після довгого україномовного запису за вересень 1883 року Грушевський занотував російською: « Перечел я вчера своє писанье- плохо владею я язиком- многих слов не знаю, виразить не могу мислей имеющимся у меня запасом. Но что делать- необходимо, насколько можно, упражняться в язике. Уже и так громадний вред мне принесло т о обстоятельство, что детство я провел на Кавказе, вдали о т родини, среди инородцев. Меж тем знать язик малороссийский я должен, а при невозможности изучать его [ язик ] на практике довольствоваться теми немногими способами, которие находятся в моем распоряжении- чтением малороссийских книг, изложениями на малороссийском язике и проч. » 21.
Прочитавши роман Лєопольда фон Захер-Мазоха « Ідеали нашого часу » в російському перекладі, Грушевський знову міркує над проблемою вибору мови писання. Він уважав Мазоха, сина австрійського начальника львівської поліції, українцем із походження і шкодував, що той забув « рідну мову » і став німецьким автором, коли українцям украй потрібен власний добрий письменник. Грушевський так прокоментував Мазохів « вибір » бути німецьким літератором: « Видно, що він рідну Галичину знає гарно й мог би, мабуть, І рідною мовою побалакати. Може, то ще єму було не до ладу, що не мало б єго писаннє такої слави, якби
42