Додаток. Слідами останнього тому « Історії »
Документи ВУАН свідчать, що офіційно Грушевський працював у Москві над історією освіти й літератури XVIII-XIX століть, тобто радше над « Історією української літератури » 16. Статті, які він подав до друку у виданнях всесоюзної Академії наук, присвячено українським літописам першої половини XVIII століття17, що теж стосувалося історії української літератури.
Існувала й проблема з доступом до архівних джерел. Слабкий зір заважав Грушевському працювати в самих архівах, а копії архівних матеріялів, зроблені членами археографічної комісії, залишилися в Києві. Добути їх звідти було справою нелегкою, як показав скандал в академії, коли Катерина Грушевська попросила надіслати дещо з її фольклорних матеріялів18. У Москві Грушевський був відрізаний і від своєї київської бібліотеки19. Родичі передали йому в Москву кілька потрібних книжок, але це призвело до зайвих проблем із владою. Грушевський міг користуватися бібліотекою свого московського колеґи, академіка Міхаіла Спєранського, фахівця з історії літератури20, але загалом, писав він Молотову, в Москві обставини не дають йому « вести систематическую научную работу » 21.
Можна припустити, що в Москві, як і в часи еміграції на Заході, відрізаний від архівів і бібліотек Грушевський зосередився на « Історії української літератури », якій не залежало на архівних матеріялах. У листі до Студинського в листопаді 1932 року він писав здебільшого про роботу над історико-літературним проектом: повідомляв, що, завершивши IX том « Історії України-Руси », мусив повернутися до роботи над історією літератури і вже надіслав у друк першу частину тому, яка охоплює 1600-1632 роки, але друк навесні 1931 року призупинили. Про « Історію України-Руси » він писав: « Я проробив, тут живучи, XVII і XVIII вік, захопив навіть 1 третину XIX- але епізодами, в залежности від того, для чого був матеріял. Тут дуже мало української і польської літератури, і для декотрих епізодів бракує матеріялу: минаючи їх, обробляємо що можна я і моя донька: вона мині помагає, і самостійно обробляє деякі теми з культурної і літературної історії XVIII-XIX вв., не кидаючи і своїх занять думами і їх носіями » 22.
Те, що Грушевський устиг зробити для десятого й інших томів « Історії », після його смерти залишилося у Катерини Грушевської. Після державного похорону історика ВУАН створила спеціяльну комісію для впорядкування його паперів. Одиноким активним членом комісії була Катерина. Вона розбирала папери, які вже мала на руках, і, найімовір-
418