Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 419

Додаток. Слідами останнього тому «Історії»
передусім про те, щоби дати джерельний матеріал, і він до мінімуму
зводив власні коментарі й аналіз. Якби члени археографічної комісії
в Москві завершили підготовчу роботу з копіювання джерел, Грушев-
ський справді міг просунутися в роботі над X томом і завершити опра­
цювання тексту в середині 1932 року, як і планував. Але сталося не так,
як гадалося. Том не було завершено ні 1932-го, ні 1934-го.
У якому стані був рукопис на момент смерти Грушевського? Щоб
відповісти на це питання, розгляньмо детальніше видану частину тому.
Текст, який Катерина Грушевська опублікувала як X том «Історії Ук-
раїни-Руси», недостатньо відредагований, йому бракує переходів між
частинами, він справляє враження незавершеної роботи, чим, по суті,
і є. Найімовірніше, решта тексту цього тому була ще менше готовою
до друку. Судячи з завдань Грушевського співробітникам у Москві
1930 року, його енергію на той момент поглинуло підготування до дру­
ку частини першої VI тому «Історії української літератури»10. Чимало
часу забирали й намагання Грушевського захистити історичні установи
від атак влади. Очевидно, зосередитися на писанні «Історії» заважала
й атмосфера постійного цькування. Під тиском влади навіть працівники
Грушевського почали критикувати його за методологічні хиби «Історії».
Розповідали, що на один із таких закидів Грушевський відповів жартом:
«Коли будете такий твір писати ви, Пилипе Васильовичу, то додер­
жуйтесь вашого пляну, а я буду писати за своїм»11. Така атмосфера не
могла не виснажувати енергію й ентузіазм історика. На додаток до всіх
цих проблем почав псуватися зір. Ще 1930 року Федір Савченко писав
Студинському, що у Грушевського проблеми з зором, який погіршився
після арешту й фактичного заслання до Москви. Катерина Грушевська,
котра супроводжувала батька на засланні, часто читала йому книжки
і матеріали вголос, аби він міг далі працювати12. Історик скарживса на
поганий зір і в листі до Молотова у вересні 1934 року13.
Найімовірніше, Грушевський був не в змозі поновити роботу над
«Історією України-Руси» в Москві, а якщо й поновив, то зробив не­
багато. У тому самому листі до Молотова він згадував, що роботу над
X томом «Історії» урвав його арешт 1931 року14. Катерина залишалася
одиноким батьковим помічником у Москві і, коли дійшло до архів­
них пошуків та читання рукописних московських документів XVII сто­
ліття, навряд чи могла стати йому у великій пригоді. Останній член
археографічної комісії Дмитро Кравцов припинив роботу через брак
фінансування і наприкінці 1931 року виїхав з Москви до Ленінграда15.
27-11-349
417