Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 413

Висновки
пропагував в «Історії України-Руси». Втім, його наратив, як і наратив
Ключевського, був телеологічним, хоча його кінцевою точкою, як ска­
зано вище, було не возз’єднання російського народу, а розз’єднання і
визволення однієї частини від утисків іншої.
Цій меті підпорядковувано періодизацію історії України в Грушев-
ського, згідно з якою український народ/нація переживав етапи підне­
сення, занепаду і відродження. Ця парадигма, зіперта на ідеї паралелей
у розвитку біологічних і с о ц іа л ь н и х організмів, яку поділяли багато на-
цієтворців ХІХ-ХХ століть, передбачала кінцеву перемогу національної
справи, попри всі перешкоди в минулому. Вимоги наукової критики і
віра самого Грушевського в об’єктивність історичного знання допомогли
йому здеконструювати багато мітологем донаціонального українського
історичного наративу. Якщо він не зовсім відкинув якісь історичні топо-
си, то переосмислив і зреструктуризував їх, як-от у випадку з козаць­
кою мітологією. Під впливом неоромантичної історіографії він оздобив
свої популярні історії (і якоюсь мірою академічну «Історію України-Ру-
си») героїчними образами предків, що їхні подвиги мали надихати нові
покоління українців. Попри закиди совєтських критиків, Грушевський
ніколи не зображав історію України як історію безкласової нації. На­
впаки, він заперечував «плебейський міт» України як селянської нації
без власних еліт, який просувала народницька історіографія і підхопили
совєтські історики 1920-1930 років.
Як наратив Грушевського співвідносився з марксистським нарати-
вом історії України? Марксистський наратив - продукт класового дис­
курсу, зосереджений передусім на тематиці соціяльного антагонізму.
Що стосується часових рамок, то він наголошував насамперед револю­
ційну боротьбу XIX - початку XX століття, і цей момент зближував
його з українським національним, а не російським імперським нара-
тивом. Що стосується території, то пореволюційні праці Міхаіла По-
кровського присвячено головно історії Великороси, а територія України
фактично залишалася українському історичному наративу. У новому
наративі головним дієвцем історії виступав клас, на відмін у від держави
чи всеросійської нації у старій російській історіографії. Покровський і
його послідовники, серед них і Матвій Яворський, представляли історію
як боротьбу пригноблених класів, які під проводом пролетаріяту йшли
до соціялістичної революції. Це збігалося з думками самого Грушев­
ського у революційні часи, коли він стверджував, що велика револю­
411