Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 412

Висновки
зосереджувався на територіях, що їх східні слов’яни замешкували перед
XIII століттям, далі розповідав про землі, де жили великороси, і про
територіяльну експансію імперії. У цьому наративі російська держава
і російський народ поставали головними дійовцями російської історії,
потрактованої як історія формування, розселення і возз’єднання росій­
ської нації. Періодизація історії Росії за Ключевським допомагала виді­
лити різні етапи цього складного процесу.
Окреслюючи часові рамки українського історичного наративу, Гру-
шевський хотів показати свою націю стародавнішою за росіян, а тому
вартою підтримки її прагнень до суверенного культурного й політично­
го розвитку, без втручань молодшої родички. Щоб досягти цієї мети,
він мусив почати свій наратив з якомога дальшої точки. Тому він не
лише сформулював українську заявку на Київську Русь відповідно до
тогочасних наукових стандартів, що спричинило його сутичку з тради­
ційною російською історіографією, а й представив українців прямими
нащадками древніх антів. Він довів свій наратив до сучасних йому ча­
сів: не зупинився, як Ключевський, на середині XIX століття, а напи­
сав і про події початку ХХ-го. Для Грушевського історія закінчилася
не «возз’єднанням» російського народу у всеросійській імперії, як для
Ключевського, а «національним відродженням» і «визволення м» Украї­
ни - процесом, який набирав сили у другій половині ХІХ-го і перейшов
у стадію масової мобілізації на початку XX століття.
З погляду територіяльних масштабів Грушевському було легше, ніж
Ключевському, бо його наратив не потребував таких кардинальних гео­
графічних зсувів (скажімо, з Наддніпрянщини на Волгу), як традиційний
російський наратив. Територіяльні рамки своєї історії Грушевський озна­
чив межами етнічного розселення українців, і його виклад не заводили
в глухий кут постійно розширювані кордони Російської імперії. Він не
обмежував свою розповідь державними кордонами й простежував істо­
рію українського населення і земель, на яких воно жило, незалежно від
того, до литовської, польської, австро-угорської чи російської держави
вони належали. Порівняно маргінальне місце держави в історії України
дало Грушевському змогу представити цю історію як витвір однієї ді­
йової особи - народу/нації, природу якої Ключевський і Грушевський
розуміли по-різному. Грушевський уважав, що східноєвропейський ет­
нічний конгломерат складався з трьох незалежних у культурному сенсі
народів, а не просто гілок однієї нації. Цей погляд він обґрунтовував і
410