Розділ 6. Клас проти нації
війною і в ній, крім селянської маси, брав участь ще й пригноблений ремісничий елемент українських міст » 184. Ястребов покликався на резолюції Українського товариства істориків-марксистів, яке засудило й відкинуло думку Яворського, ніби повстання почалося як шляхетська революція, а потім перетворилося на революцію торговельного капіталу, та визнало хибним тезу Сухино-Хоменка, наче це була буржуазна і національна революція. Внаслідок « остаточного розв’ язання » проблеми з керівництва повстанням геть зникли козаки, яких витіснили в тінь селяни. Згадка про козацтво лишилася тільки в офіційній назві козацьких повстань кінця XVI- початку XVII сторічя, які тепер називалися « добою селянсько-козацьких воєн 1591-1638 pp.».
Рецензія Ястребова 1934 року- один з останніх прикладів класової критики Грушевського. Історикові ще не закидали, що він ворог російського народу, російсько-українського братерства і дружби,- обвинувачення, які згодом стали неодмінним елементом нападок на нього в совєтській пропаганді. Ястребов у своїй рецензії послідовно характеризував московську політику як політику « поступового захоплення України » 185. « Для нас,- писав він про Переяславську угоду 1654 року,- це договір двох експлуататорських сил- московських поміщиків та поміщиків українських( почасти і польських)» 186. Його зауваження, нібито Переяславська угода була « меншим злом », кидає світло на баланс класових і національних елементів у марксистській інтерпретації історії України. Переяслав, на думку Ястребова, менше зло з погляду української козацької старшини, якій доводилося вибирати між московською зверхністю і перспективою народного повстання187.
Рецензія Ястребова, що з’ явилася в апогеї кампанії проти Грушевського, демонструє найгірші риси совєтської « критики » з її вульґарним тоном, голослівними політичними звинуваченнями і пересмикуванням поглядів опонентів. Ястребов грубо спотворював бачення Грушевським ролі Хмельницького в українській історії. У нього Грушевський, Кубаля й Липинський мислили це однаково, він навіть стверджував, буцімто Грушевський характеризував Хмельницького як надлюдину і пов’ язував це з фашистською ідеологією: « І ось на користь фашизмові виростає Хмельницький на велетенську постать не тому, що він справді був такою постаттю, а тому, що український фашизм на сьогодні шукає особи к 1а Хмельницький, Наполеон, Муссоліні, Гітлер та інші“ фатальні” постаті з крицевою вдачею та нелюдською енергією » 188. З огляду на обставини часу важко уявити зловісніше й політично небезпечніше перекручення поглядів Грушевського.
26-11-349 401