Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 401

Розділ 6. Клас проти нації
дило нову візію ролі, яку в ранньомодерній українській історії і зокрема
в повстанні відіграли різні соціяльні класи й групи. Ястребов критикував
Грушевського за нехтування ролі міщан в українській історії, а Окин-
шевич закидав прямо протилежне - перебільшення тієї ролі, доводячи,
що як буржуазний політичний діяч Грушевський особливо цікавився
історією свого класу, тому в історії Київської Русі головну роль від­
водив київській верхівці, а він також спотворював соціяльний характер
«селянських повстань» XVII століття, коли писав, що вони спалахували
під упливом і проводом міського патриціяту. Отже, стверджував Окин-
шевич, Грушевськ ий приписував феодальним містам роль, яку відіграли
міста у творенні буржуазних держав доби капіталізму179.
Ще Окиншевич громив Грушевського як ворога Росії на підставі його
брошури про Переяславську угоду (1917)180. У цій брошурі Грушевський
нібито хотів довести, що після 1654 року Україна мала всі ознаки держа­
ви, а московський боярський уряд порушив її невідлучні права. Брошура
втілювала мету української буржуазії - спершу домогтися автономно­
го статусу України в межах буржуазної Росії, а тоді здобути повну
незалежність від пролетарської Росії181. Марксистів ніби не хвилювало
відокремлення однієї нації від Іншої, але вони не могли спокійно диви­
тися на спроби розколоти робітничий клас, трудящі маси і зруйнувати
союз України з переможним російським пролетаріятом. Офіційна лінія
партії формально полягала в об’єктивності у національному питанні і
проголошувала боротьбу на два фронти: і проти російського великодер­
жавницького шовінізму, і проти українського буржуазного націоналізму.
Цю настанову відображено в критиці Окиншевича на адресу російських
істориків-народників (Вєнєдікта Мякотіна і Дмітрія Одінца), які, на його
думку, намагалися довести історичні права Росії на Україну.
Попри політичні звинувачення й перекручення, стаття Окиншевича
виявилася найбільш інтелігентним і науковим у совєтській марксист­
ській історіографії оглядом праць Грушевського. За стилем і способом
аналізу різноманітних питань економічної, юридичної, політичної й
церковної історії стаття залишала далеко позаду вульгарний марксизм,
який виказували інші критики історика. Окиншевич виділив низку при­
кметних рис в інтерпретації Грушевським Хмельниччини і відзначив
його щирий інтерес до історії української держави та її лідерів. Однак
оголошувати Грушевського державником було відвертим спрощенням.
Заручник розпочатої режимом кампанії проти української інтеліген­
ції, Окиншевич у боротьбі за виживання мусив не лише вигадувати й
399