Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 400

Частина друга. Нація і клас
колишні керівники “єдиного українського народу” - Хмельницький, Ви-
говський, та багато інших їм подібних!»175.
Як уже сказано, тлумаченню Ястребовим повстання Хмельницького
бракувало (псевдонаукової) винахідливости, яку виказували часом його
марксистські попередники. Одинокий його внесок до марксистської візії
тієї доби - припущення, буцімто опір православних церковній унії - це
боротьба за «незалежну від Польщі буржуазну українську державу», і
твердження, що хоча козацька старшина й шукала союзу з московським
дворянством, українська буржуазія воліла спілки з буржуазією швед­
ською. Його розуміння Хмельниччини анахронічніше від інтерпретацій
Покровського та Яворського, а текст рясніє словами, запозиченими з
більшовицького дискурсу, як-от «військові спеціялісти - запорожці»,
«незаможники», «праві хитання всередині революційних сил» тощо.
Після Ястребова трактування Грушевським Хмельниччини узявся ви­
кривати інший історик-марксист, науковий працівник ВУАН Лев Окин­
шевич176. Його статтю «Національно-демократична концепція історії
права України в працях акад. М. Грушевського» опублікував 1932 року
щойно «вичищений» журнал «Україна»177. Потрафляючи часові, стаття
Окиншевича містила не лише нападки на Грушевського, а й самокритику
помилок і ухилів автора. Наприклад, Окиншевич звірявся, що сам зазнав
впливу ідей Грушевського, ідеологічно рівнявся на дрібнобуржуазну інте­
лігенцію і навіть коливався між орієнтацією на «буржуазну реставрацію»
з одного боку та пролетарську революцією і соціялістичне будівництво з
другого. У попередніх своїх працях він нібито дотримувався методології,
яка вела до ідеї «громадського миру» і «буржуазного фальсифікування
процесу клясової боротьби». Окиншевич каявся в помилках, а доказом
його щирости мала стати, очевидно, критика Грушевського178.
Суть його нападок зводилася до того, що «український буржуазний
націоналіст» Грушевський формулював і розвивав ідеї, які пов’язували
його з державницьким табором в українській історіографії. Беручи до
уваги його власне дослідження з історії політичних інституцій Гетьман­
щини, справедливо було б запитати Окиншевича, як часто, дорікаючи
Грушевському, він приписував його працям власні думки.
Окіншевич назвав повстання Хмельницького «селянською війною»,
що засвідчує зміни в українській марксистській історіографії між 1930-
м, коли вийшла рецензія Ястребова, і 1932-м, коли з ’явилася стаття
Окиншевича. Попередню тезу про Хмельниччину як революцію на чолі з
торговельним капіталом, тепер було відкинуто. Це, своєю чергою, поро­
398