Частина друга. Нація і клас
1920-х років діяли передусім як критики старої буржуазної історіографії. їх учили викривати « справжнє » ідеологічне обличчя класових ворогів, деконструювати їхні історичні наративи за допомоги класових методів і будувати власні історичні схеми на основі фактичного матеріялу, « експропрійованого » у буржуазних істориків. Протягом 1920-х років на цій моделі виросло ціле покоління українських істориків-марксистів. У вересні 1934 року Грушевський писав Вячеславу Молотову, захищаючи свою працю й традиційні цінності професії: « Ведь для того, чтобьі партийньїе популяризаторьі могли состабить книги для широкого употребления, необходим критически проверенньїй запас ф актов * 170.
Рецензію Федора Ястребова на книгу першу дев’ ятого тому « Історії » в « Прапорі марксизму » на початку 1930 року слід уважати прямим відлунням дискусії 1929 року про схему історії України Яворського. Ястребов, науковець-початківець і автор критичної рецензії на останню книжку Багалія, першим озвучив марксистську критику « Історії України-Руси » Грушевського. Обвинувачення, що їх він адресував Грушевському, дуже відрізнялися від попередніх. Раніше Грушевського критикували за нехтування марксистських методів історичного аналізу й ігнорування ролі класових поділів та класової боротьби в історії України. Тепер Ястребов стверджував, що той не тільки буржуазний історик, а ще й націоналіст і ворог режиму. « Ця робота- на користь націоналізмові. І ми тому робимо висновок: Тому дев’ ятого перша половина- ворожа нам книга!»,- підсумував Ястребов свою рецензію. Він переконував, що Грушевський уважає націоналізм головною рушійною силою історії, і сипав звинуваченнями з простодушністю й аґресивним завзяттям неофіта: « Майже сто років тому доведено, що головною рушійною силою людської історії є клясова боротьба, що через неї людство приходить до диктатури пролетаріяту, а потім соціялізму » 171. Розвиваючи свої аргументи, Ястребов націоналізмом Грушевського пояснював те, що він нібито не визнає контрреволюційний характер дій козацької старшини під час повстання Хмельницького і солідаризується з гнобителями. « Доля кожного націоналіста, кажемо ми,- бути ідеологом пануючих, а не експлуатованих »,- стверджував Ястребов172.
Рецензія Ястребова з’ явилася після харківської дискусії про історичну схему Яворського, але до публікації дискусійних виступів. Вона по-своєму цікава як спроба у вирі поточної полеміки сформулювати послідовний марксистський погляд, здатний конкурувати з ін
396