Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 397

Розділ 6. Клас проти нації
Як офіційна кампанія проти Грушевського 1931-1934 років вплинула
на долю національної парадигми української історії? Найкраще уяв­
лення про нову ситуацію в історичній науці дає суперечка між Андрієм
Річицьким і Михайлом Могилянським на одному з «диспутів» про Гру­
шевського. Могилянський розмежовував політичні й історичні погляди
Грушевського і вважав, що перші справді слід критикувати, але другі
критики не потребують, і тому завдання істориків-марксистів не крити­
кувати Грушевського, а створити нову будову української історіографії
поруч із його будовою168. По суті, Могилянський пропонував повернути­
ся в часи до 1929 року, коли марксистська й національні школи україн­
ської історіографії порівняно мирно співіснували, очевидно ще не усві­
домлюючи або не бажаючи визнати, що епоха мирного співжиття давно
минула. У відповідь Річицький заявив, що марксистська історіографія не
може просто так існувати поруч зі школою Грушевс ького, вона може
розвиватися лише в опозиції до його концепцій, адже боротьба проти
буржуазної науки - це насправді лише відображення класової боротьби
пролетаріяту з буржуазією169. Отже, класова боротьба стала головним
завданням української історіографії, а Грушевський та його парадигма
української історії - класовими ворогами, яких треба «викрити» і пере­
могти. Самі історики-марксисти неспроможні були створити на ринку
історіографічних ідей щось конкурентноздатне, і партія дала їм завдан­
ня зруйнувати «будову» української національної історіографії.
Показовий приклад застосування марксистських принципів для де-
конструювання національної парадигми становить низка рецензій на IX
том «Історії» Грушевського, надрукованих у совєтській пресі в 1930-
1934 роках. Дві такі рецензії, де йшлося про частини першу та дру­
гу цього тому, написав Федір Ястребов, а загальний огляд міркувань
Грушевського про історію України зі спеціяльною увагою до останніх
томів «Історії» дав Лев Окиншевич. Що українські історики-марксисти
могли протиставити поглядам Грушевського на добу Хмельницького?
Дуже мало, коли йшлося про власне історичні студії. Рідко хто серед
них був фахівцем з історії до XIX століття, а тим, хто у своїх загальних
нарисах з історії України зачіпав Хмельниччину, як-от Яворський, Во­
лодимир Сухино-Хоменко чи Михайло Свідзінський, бракувало базових
знань з домодерного періоду. Коником молодих марксистських кадрів
було конструювати і реконструювати різні схеми історичного розвитку
України, всі вони спиралися на клас як головного діяча історичного
проґресу і класову боротьбу як його рушійну силу. Історики-марксисти
395