Частина друга. Нація і клас
поширення буржуазної ідеології. Він заявив, що і в розвідках про добу Хмельницького, і в працях про українських істориків та культурних діячів, написаних у 1927-1930 роках, Грушевський обстоює свої народницькі і дрібнобуржуазні концепції історії Украни, які відбивають погляди колишніх членів буржуазних і націоналістичних політичних партій164. А що статтю Скубицького надрукували в Москві, то провінція сприйняла її як чіткий сиґнал: центр вимагає громити українську національну історіографію та її головного символа і виразника Грушевського.
Сама критика марксистами його ідей і творів була не новою, Грушевський до неї вже звик. Те, що він не показав « соціальні причини » козацьких рухів XVII століття, ще 1923 року закидав йому Олександр Шумський, колишній член Центральної Ради і тодішній головний редактор « Червоного шляху » 165. Статті в совєтській пресі про Грушевського після його повернення в Україну завдали тон дальшій марксистській критиці його поглядів. Уже тоді в історичних працях Грушевського часів революції намагалися відчитати його політичні симпатії, а замість наукового аналізу кидали політичні звинувачення відповідно до останніх змін у « лінії партії ». Рання критика Грушевського оприявнила й головну тему пізніших марксистських нападок- він нібито перебільшував національний чинник коштом класового.
На початку 1930-х років нападки стали набагато різкішими й вульгарнішими. Грушевського трактували як ворога совєтської влади; ворога треба « викрити » і « роззброїти » ідеологічно, а щоб « роззброїти » Грушевського, треба було дискредитувати і деконструювати філософські й історичні засади українського національного наративу. Це завдання найвиразніше озвучив Михайло Рубач у статті про політичні погляди історика( 1932). Рубач бачив його головною постаттю української буржуазної історіографії і закликав українських істориків-марксистів геть знищити буржуазну ідеологію на історичному фронті, а передусім саме погляди й ідеї Грушевського166. Таку саму мету висували й анонімні автори вступу до першого випуску « Записок історично-археографічного інституту »( 1934), дві з п’ яти статтей якого було присвячено « викриттю » « фашистських » концепцій Грушевського та його школи. Своє завдання автори сформулювали так: « Викрити і розтрощити буржуазнонаціоналістичні і націонал-ухильницькі схеми і концепції, боротись з перекрученнями і фальсифікаціями історії, за правильну марксо-ленінську схему історії України » 167.
394