Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Página 388

Частина друга. Нація і клас
української історії. Те саме стосувалося російської марксистської істо­
ріографії, яка просто наповнила стару російську імперську схему новим
класовим змістом. Тут головною мішенню були Покровський з його на-
ративом. Російські історики-марксисти, казав Яворський, не поспішають
визнавати осібний характер українського «історичного процесу», і тому
історики-псевдомарксисти в Україні наполягають на його цілковитій за­
лежності від російського133.
Яворський мав говорити дуже й дуже обережно, коли стве рджував
осібність українського марксистського наративу, щоб уникнути зви­
нувачень у націоналізмі. Він представляв свою позицію як одинокий
справжній марксистський підхід до проблеми, маневруючи між двома
«хибними» підходами - російських марксистів, які застосовують в істо­
ричному дослідженні суто «формальний марксистський» метод, і укра­
їнських істориків-псевдомарксистів. Серед них згадано було близького
співробітника Грушевського Йосипа Гермайзе, котрий, як сказав Явор­
ський у Москві, «наиболее ярко проводит принцип зтнографического
отмежевания украинского исторического процесса от русского исто-
рического процесса на Украине»134. Тоді ж таки Яворський засудив і
«етнографічний» підхід до історії революційного руху Міліци Нєчкіної.
Критикуючи Гермайзе і Нєчкіну, він виступав за марксистський нара-
тив української історії на основі територіяльного принципу: «Когда я
говорю украинское революционное движение, я починаю, что ато не
єсть одно национальное движение, а ато єсть революционное движение,
которое происходило на территории Украини»т . Водночас промова
Яворського на харківській дискусії свідчить, що він мислив цю схему
як національно-територіяльний наратив: «Історія України, як взагалі
історія деякої нації, що розвивається до міжнародньої пролетарської
революції, національна історія»136.
Українська національна історія, стверджував Яворський, повинна
бути класовою за змістом. Історію України він характеризував як про­
цес, що вів до соціалістичної революції. Почався цей процес з феодаліз­
му й автономного існування українських земель у X-XV століттях, потім
шляхетське й колоніяльне панування у XVI-XVII століттях, далі XVII-
XVIII століття - період первісного накопичення капіталу й територіяль­
ного самовизначення і нарешті розвиток капіталізму у XIX столітті. Голо­
вними дієвцями української історії, тобто в цьому сенсі визвольних рухів
і революції, були міщани й козаки, які повели за собою селянські маси
на прю з феодалізмом, потім міщани й «сільська буржуазія», які очоли-
386