Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 383

Розділ 6. Клас проти нації
критикувати Грушевського та його послідовників з числа «псевдомарк-
систських» істориків116.
Якщо Яворський мав саме такий план, то він не спрацював. Виступи
на конференції членів української делегації спровокували велику су­
перечку, яка закінчилася гострим наступом на українську марксистську
історіографію і врешті-решт не лише поклала край кар’єрі Яворського,
а й зруйнувала український марксистський ґранд-наратив. Суперечка
ця стосувалася саме оцінки марксистськими істориками концепцій Гру­
шевського.
У своїй доповіді на конференції Матвій Яворський розглядав і
критикував погляди не лише Вячеслава Липинського й різних «псев-
домарксистів», як-от Олександра Оглоблина, Михайла Слабченка і
Йосипа Гермайзе, а й Грушевського. Яворський порівнював політичну
позицію Грушевського під час і після революції з позицією Отта фон
Бісмарка, ладного на все, навіть на революцію, аби тільки врятувати
Прусію117. Він, певно, мав на увазі готовність Грушевського прийняти
правила офіційного дискурсу, водночас не відмовляючись від своїх на­
ціональних переконань. Під час обговорення доповіді Яворського до
критики Грушевського долучилися члени української делеґації Зиновій
Гуревич і Михайло Рубач118.
Призвідником конфлікту став Гуревич. У ході дискусії він звинува­
тив Міліцу Нєчкіну, ученицю Покровського, у великоросійському шові­
нізмі за и бачення декабристського руху в Україні. Цей закид викликав
багато галасу, але прозвучав побіжно. Головними мішенями Гуревича
були Грушевський і Гермайзе, а докори на адресу Нєчкіної - елемент
ритуальної, майже обов’язкової в тогочасній Україні риторики бороть­
би на два фронти: проти буржуазного націоналізму і великодержав­
ницького шовінізму. У Москві ж його ремарку сприйняли як образу, а
група Покровського використала це як привід для масштабної атаки на
українських колеґ. За Нєчкіну обстав сам Покровський, звинувативши
Гуревича в тому, що він потрапив під вплив Грушевського і підносить
національне вище за класове. Ґорін тут-таки приписав Яворському не-
марксистські погляди на історію революційного руху в Україні. Врешті-
решт, наприкінці дискусії Гуревич під тиском Покровського мусив за­
брати назад свої слова про Нєчкіну119.
Яворський хотів уникнути відкритого конфлікту й намагався зала­
годити ситуацію. Ближче до кінця конференції він несподівано привітав
Покровського з 35-літтям його наукової діяльности. Це змусило По-
381