Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Página 381
Розділ 6. Клас проти нації
узагалі цей рік позначено масштабним наступом на «старі кадри», в
Україні партія сиґналІзувала зміну офіційної політики в національному
питанні, санкціонувавши перші арешти серед інтелігенції у сфабрико
ваній справі Спілки визволення України. В історіографії рік почався
великою суперечкою між московськими і харківськими істориками-
марксистами щодо окремого марксистського наративу української істо
рії. В численних дискусіях московські марксисти закидали українським
колегам, що ті тримаються націоналістичних поглядів Грушевського, а
результат дискусії глибоко вплинув на розвиток всеросійського, вели
коросійського й українського наративів в СССР.
Ціла дискусія оберталася довкола конфлікту між керманичами ро
сійських і українських істориків-марксистів, Міхаілом Покровським і
Матвієм Яворським. Історіографічні дебати кінця 1920-х років показу
ють у дещо незвичному світлі не лише Яворського, а і його головно
го опонента Покровського. Важливий момент цієї дискусії - те, що
Покровський використовував класовий лексикон, аби дискредитувати
і деконструювати український національний наратив. У Москві його
праці і політичну діяльність справедливо вважали ворожими старому
російському історичному наративу і цілком інтернаціоналістськими, але
у стосунках з українськими істориками-марксистами наприкінці 1920-х
років він поставав не лише опонентом українського історичного нара
тиву, а й прихильником російськоцентричного варіянта нової совєтської
історіографії.
Конфлікт між російськими й українськими марксистами почався як
бюрократична суперечка російських наукових установ, які перебирали
на себе загальносоюзну роль, і українських інституцій, які виступали
проти такого перебігу подій. Напруження далося взнаки вже н а Першій
всесоюзній конференції марксистсько-ленінських науково-дослідних
установ у Ленінграді в березні 1928 року. Ленінградські й московські
марксисти висловили занепокоєння низьким рівнем марксистських до
сліджень на периферії й запропонували відрядити на допомогу про
вінції науковців із Москви. Насправді російські марксистські установи
не тільки готувалися прибрати до рук Академію наук, а прагнули здо
бути контроль над марксистськими науковими центрами в союзних рес
публіках. Ані Яворський, ані його начальство в Харкові, зокрема нарком
освіти Микола Скрипник, не могли погодитися з такою ситуацією. Ви
ступаючи на конференції, Яворський визнав, що буржуазна ідеологія
має міцні позиції в Україні, але завважив, що марксистські кадри не по
379