Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 380

Частина друга. Нація і клас
боїться переосмислювати свої підходи та випробовувати нові методи
дослідження. Як приклад відкритости Грушевського до нових наукових
напрямків Гермайзе вказував на його праці в галузі соціології і згаду­
вав, зокрема, що погляди історика близькі до школи Еміля Дюркгейма,
яка, за його словами, попри буржуазні позиції, доходила висновків,
подібних до Маркса й Енгельса. Гермайзе стверджував: як справжній
науковець Грушевський не має іншого вибору, крім як прийняти марк­
сизм, адже це не лише найпередовіший, а й одинокий метод здобути
об’єктивне знання. Завершував він побажанням, щоб наука історика й
далі процвітала у «визволеній соціялістичній Україні»112.
Портрет Грушевського роботи Гермайзе як потенційного марксиста,
а не філософа-ідеаліста, не дуже збігався з думкою більшости іс тори-
ків-марксистів і партапаратників113, але публікація його статті ще раз
засвідчила можливість зближення в Совєтській Україні марксистського
і націоналістичного наративів. Піднесення українського національного
руху за революційної доби змусило більшовиків не лише визнати існу­
вання окремої української нації, а й піти на серйозні поступки цьому
рухові. Така політика не могла не вплинути на баланс сил між побор­
никами і ворогами української національної історіографії. До революції
1917 року Грушевський використовував національну історичну парадиг­
му, щоб довести окремішність українського народу. Щойно більшовики
визнали цю окремішність, ціла розвинута ним історична схема отримала
в їхніх очах нову леґітимність.
Великий перелом
У вже згаданому травневому звіті 1929 року до ЦК КП(б)У Михайло
Рубач завважив прямий стосунок між визнанням самостійної україн­
ської історії і конкретним «вирішенням» українського національного
питання в СССР. Проблема з його баченням цієї справи полягала в
тому, що інше «вирішення» національного питання могло легко лікві­
дувати осібний статус українського історичного наративу. Врешті-решт,
передмова Раковського до «Короткої історії України» передбачала, що
питання правильного і хибного в історичній дискусії вирішується засо­
бами політичної і воєнної боротьби.
Мирному співіснуванню українського марксистського й національ­
ного наративів та їх поступовому зближенню настав кінець 1929 року,
який партійне керівництво назвало роком «великого перелому». В СССР
378