Розділ 6. Клас проти нації
тої традиційної нитки, що « тягнеться в нашому мужицтві », мовляв Драгоманов, і повинна послужити до сплетення народньої української традиції з новим європейським визвільним рухом( передмова до « Громади » 1878 р.- Истор. Песни Малорусскаго Народа 1874-5, « Політ. Пісні » 1883-5). Знаємо безнастанні шукання спільної лінії і спільного фронту з великоруським визвільним рухом, і заразом- силкування якось розминутися з невгавущим російським централізмом, вимежувати собі самостійне місце і свобідний рух у спільнім поході до національного і політичного визволення, забезпечення повноти національного життя в автономній чи незалежній Україні, соціялістичній федерації чи « Вільній Спілці »- як кому се тоді уявлялось103.
З одного боку, є всі підстави вважати, що нове прочитання Грушевським доби українського національного відродження не було тільки політичною маскою. Воно відображало багато ідей, які він розвинув під час революції 1917 року, коли став одним із чільних ідеологів Української партії соціялістів-революціонерів. З другого боку, немає сумніву, що коли доходило до презентації його ідей, Грушевський міг підправити старі формули і навіть пожертвувати другорядними елементами первісної парадигми, аби відповідати вимогам панівного совєтського дискурсу. Уже те, що початок доби соціяльного й національного визволення України він пов’ язував з повстанням декабристів 1825 року, а не з виходом « Енеїди » Котляревського 1798 року, як раніше, виказує його готовність переглянути старі інтерпретації історії України ХІХ-ХХ сторіч.
Під час святкувань свого ювілею 1926 року Грушевський, щоби представити класову схему розвитку української історіографії, теж уживав лексику або схожу на панівний більшовицький дискурс, або й запозичену з нього. Він заявив, що перші українські історичні твори виникли на ґрунті феодального ладу, їх заохочували спершу купецькі й міщанські верстви, а згодом бояри-землевласники. У XV-XVI століттях історичні твори орієнтувалися на потреби міщанського стану, породженого новою грошовою економікою. Далі, згідно з Грушевським, літописці почали орієнтуватися на козацький стан, який поєднував елементи феодалізму з демократичними тенденціями мас. Автори XIX століття займалися здебільшого селянством, а новим завданням української інтелігенції було завершити творення української нації через формування українського робітничого класу104. Соціялістична термінологія Грушевського і класовий аналіз допомагали надати українській національній історіографії нової законности.
375