Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 373

Розділ 6. Клас проти нації
Цілком інакше Яворський оцінював Багалія. «Я знаю - не з статті, -
писав він, - що акад. Баталій, хоч і на старість, та все таки хоче йти та
йде в бік марксизму зі своїми учнями та ще й других вчить, підганяє до
нього»90. Згодом у промові на святкуванні 70-ліття Багалія 1927 року
Яворський порівняв внесок ювілянта і Грушевського в українську на­
уку. Зрозуміло, порівняння було не на користь Грушевського, але воно
оприявнило нові моменти в оцінках Яворським дореволюційної україн­
ської історіографії. І Багалій, і Грушевський, яких він назвав патріярха-
ми української історіографії, продукти історичної школи Володимира
Антоновича. На думку Яворського, ця школа вивчала головно історич­
ні джерела, недооцінювала важливість історичного синтезу, ігнорувала
роль політики в історичних студіях і зосереджувалася на українському
культурництві. Попри спільне академічне минуле, Грушевський і Багалій
вибрали різні напрямки історичного дослідження. Грушевський «у своїй
школі сквапливо складав надзвичайно красиве націоналістичне намисто
науково-історичної синтези та вішав його на молоді груди української
нації, леліючи надію на її буржуазне самовизначення державне», а Ба­
галій зберіг вірність традиціям Антоновичевої школи, не писав синте­
тичних праць, а «як той невтомний пливак, здобував тільки перлину за
перлиною з архівного моря, инколи в’язав їх на окремі шнурки, але син­
тези - барвистого намиста не складав, а залишився на старій аполітич­
ній лінії». Революція змінила характер обох ників. Грушевський та його
школа, нездатні виробити новий історичний синтез, мусили повернутися
до старих методів «документальної» школи Антоновича. А Багалій, на­
впаки, скористався нагодою створити новий історичний синтез, склавши
свої «перлини» в нове «намисто червоної української історичної на­
уки». Яворський бажав Багалієві всіляких успіхів у цьому почині91, але
відстежуючи його еволюцію, він замовчав, що, збираючи нове «намисто
червоної української історичної науки », сам Багалій користався схемою
не кого іншого, як Грушевського.
Віддаючи належне Багалієві, треба сказати, що він визнавав пріо­
ритет Грушевського і написав найґру нтовніший огляд його внеску в
українську історіографію з будь-коли опублікованих у Совєтській Ук­
раїні92. Уперше він висловився про постать Грушевського на ювілеї істо­
рика в жовтні 1926 року, а згодом надрукував розширений варіянт свого
виступу у «Червоному шляху»93. У цій статті немає й натяку на якусь
заздрість чи спроби перекрутити погляди Грушевського, притаманних
24 *
371