Частина друга. Нація і клас
йому і доводив, що більшість українських істориків слід уважати народниками. Яворський натомість закидав Багалієві та іншим українським історикам( найбільше Дмитрові Яворницькому), що вони й далі живуть романтизмом і героїчною репрезентацією минулого та іґнорують класові поділи в українському суспільстві. Він наполягав, що українські історики за своєю суттю буржуазні, і знову нападав на Багалія за те, що він характеризує українську історіографію як народницьку.
Яворський виступав проти об’ єднання в одну групу Грушевського, Миколу Костомарова, Володимира Антоновича й Олександра Лазаревського. На його думку, лише Грушевський був справжнім народником, інші ж просто використовували народницьку термінологію у своїх політичних цілях. Антонович, наприклад, повстав проти народництва під впливом Драгоманова, а прихильники абсолютизму Костомаров і Лазаревський нібито просували козацький романтизм і етнографізм, а про українські народні маси писали лише тому, що не могли протиставити щось інше полякам- ворогам української державности. Той факт, що Яворський бачив Грушевського в іншій групі, ніж « прихильників абсолютизму » Костомарова й Лазаревського, не врятувало його від ярлика представника буржуазної історіографії. Усі ідеології Яворський поділяв на буржуазні й пролетарські й атестував Грушевського так: « А що в де-кого з українських істориків був ухил у бік дрібно-буржуазної ідеології, хоч би вона й була ідеологією соціял-революціонера, як пр. у проф. Грушевського, то вона все таки буржуазна, все одно, чи велика, чи дрібнобуржуазна » 86.
Доводячи, що іноді й « справжні народники », хач і пишуть про народ, а сповідують небезпечні політичні програми, Яворський цитував Грушевського: « Чи проф. М. Грушевський,- він сам це зараз признає,- не писав своїх праць про український народ під кутом оправдання змагань до самостійности України, під кутом погляду боротьби за цю самостійність, затемнюючи тим самим процес класової боротьби, основний процес історії українського народу?» 87. « Признання » Грушевського- плід уяви Яворського, який свідомо перекрутив фрази з передмови до 3-ї частини VIII тому « Історії України-Руси ». Там Грушевський писав, що Хмельницький та його соратники врешті-решт прийшли до ідеї створити соборну й незалежну українську державу, і відзначив, що його книжка буде корисною для читачів, які цікавляться і минулим України, і її сучасністю88. На думку Яворського, Грушевський набагато кращий за інших дореволюційних істориків України, але однаково залишається буржуазним89.
370