Розділ 6. Клас проти нації
спровокувала спроба Багалія представити у вигляді підручника власні погляди на революційні події в Україні- доба, яку історики-марксисти вважали винятково своєю сферою. Багалій хотів оглянути цей період у короткій статті з історії України XIX- початку XX століття, задуманій як додаток до українського перекладу « Історії українського народу » Олександри Єфименко79. Статтю надіслали на рецензію Матвію Яворському, який не лише звинуватив заслуженого історика в « об’ єктивізмі », а й заборонив публікувати її прикінцеву частину, де висвітлено події 1918-1922 років80. Багалія обурило втручання більшовицької цензури, і він подав письмовий протест, закинувши Яворському брак наукової кваліфікації та вказавши на очевидний конфлікт інтересів: рецензуючи статтю Багалія, Яворський одночасно готував до Друку свій нарис історії революційної доби в України81.
Незабаром Багалієві трапилася нагода публічно висловитися про рівень історичного вишколу опонента. У харківському журналі « Книга » він дав рецензію на невеличку книжечку Яворського « Нарис українсько-руської історії », яка недавно побачила світ. Того самого 1923 року Багалій відрецензував і першу частину « Нарису історії України », де Яворський не тільки викладав свої погляди, а й критикував істориківнемарксистів82. Яворський не заперечував вади першої книжки, але обурився другою рецензією, опублікованою в « Червоному шляху », і відповів розлогою статтею в тому самому журналі83. Знову Багалієві довелося відповідати84. Ця полеміка не заважала опонентам співпрацювати, коли йшлося про перевидання їхніх творів. Того самого року ДВУ випустило брошуру, яка містила текст Багалія про Григорія Сковороду( доповідь, виголошена у грудні 1922 року у Всеукраїнському музеї ім. Артема) і невеличку статтю Яворського про філософа85. Либонь, дискутанти хотіли мати свободу маневру на майбутнє.
Оцінюючи праці Яворського, Багалій хотів нагадати своєму опонентові й цензорові про засади історичного дослідження та прищепити йому такі-сякі манери у веденні наукової полеміки. Яворський відповідав Багалієві словами, доречнішими для журналістської лайки, і йшлося йому передусім про утвердження марксистських поглядів на українську історію. Він висловлював розчарування, що Багалій, задекларувавши інтерес до матеріялістичної методології, не збагне засад марксистського підходу до минулого. Момент найбільшої незгоди- оцінка Яворським дореволюційної української історіографії. Він і російських, і українських істориків зараховував до буржуазного табору, а Багалій заперечував
24-11-349 369