Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 370

Частина друга. Нація і клас
цях автора, який так нешанобливо відгукувався про марксизм, відбива­
ло не лише його власні погляди і настанови, а й порівняно толерантну
атмосферу середини 1920-х років77. Якщо розглядати цю статтю як про­
яв загального консенсусу серед молодих істориків-марксистів довкола
Міхаіла Покровського, то визнання Рубачем права українського націо­
нального наративу на Київську Русь - велика перемога концепції укра­
їнської історії Грушевського.
Ще дужче вражає, до якої міри цю концепцію приймала українська
марксистська історіографія, головно завдяки «українському Покров-
ському» Матвію .Яворському, про залежність якого від інтерпретацій
Грушевського йшлося вище. Яворський у своєму курсі часто коливається
між марксистськими критиками Грушевського та його завзятими при­
хильниками. Силу критиків він відчув ще 1924 року, написавши загалом
позитивну рецензію на «Початки громадянства (генетичну соціологію)»
Грушевського. І рецензію, і саму книжку незабаром розгромив Андрій
Річицький, мовляв, Грушевський не погоджується з поглядами Фридриха
Енґельса на історію первісних суспільств. Мішенню Річицького став не
тільки автор книжки, а й надміру ліберальні комуністи в лавах партії. Він
закидав Яворському, що той занадто «толерантний» і видає Грушевсько-
му та його працям перепустку у світ матеріялістичної науки78.
Якісно іншим опонентом Яворського в українській історіографії був
давній колеґа Грушевського Дмитро Багалій. Коли йшлося про ставлен­
ня «старої гвардії» українських істориків до марксистської історіогра­
фії, персона Багалія стояла окремо. З огляду на обставини і майже ціл­
ковитий контроль комуністичної влади у публічній сфері немарксисти
мали дуже обмежені можливості відповідати своїм опонентам. Багато
українських науковців узагалі відмовлялися писати для піддержавних
видань. Інші, зокрема й Грушевський, не уникали державної періодики
і видавництв, але не відповідали марксистським критикам у пресі. Один
із небагатьох винятків - Дмитро Багалій. Ще на світанку совєтської
кар’єри він вступив у відкриту дискусію зі своїм критиком-марксистом
Матвієм Яворським. Від самого початку Багалій намагався не просто за­
хиститися від безпідставних обвинувачень, а й змінити формат дискусії.
Рання полеміка Багалія з Яворським, що вилилася на сторінки
харківської преси у 1923-1924 роках, дає добре уявлення про харак­
тер дискусій у Совєтській Україні довкола парадигми Грушевського й
ілюструє «перемовний процес», у якому у 1920-х роках брали участь
марксистські і немарксистські наративи української історії. Дискусію
368