Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 365

Розділ 6. Клас проти нації
які контролювали шляхи до балтійських портів. Тому-то 1385 року Ли­
товська держава уклала Кревську унію з Польщею. Люблінська унія
(1569), вважав Яворський, - теж вислід торговельних інтересів. Нібито
Польща ревнувала українські товари, експортовані через її територію
на Захід, і збільшувала мито за транзит, бо Україна була частиною ін­
шої держави. Польські еліти жадали отримати родючі українські землі,
а українські еліти прагнули доступу до західних ринків, отож тут їхні
інтереси збігалися, що й зумовило входження України до Королівства
Польського61. Якщо у схемі Грушевського будь-яка унія Великого кня­
зівства Литовського з Польщею мала неґативні наслідки для політич­
ного, культурного й економічного життя України, то, з погляду Явор-
ського, всі ці унії сприяли розвиткові української економіки, усуваючи
перешкоди для зовнішньої торгівлі.
Те, що Яворський трактував входження українських земель до Ве­
ликого князівства Литовського і Королівства Польського як результат
зміни торговельних інтересів українських еліт, а культурний конфлікт
кінця XVI століття, як прояв боротьби між шляхтою і міщанами, не спи­
ралося ні на історичні джерела, ні на історіографічну традицію. Нато­
мість ці його інтерпретації - добрий приклад застосування вульґарних
марксистських теорій до історії України. Одинока сфера, де Яворський
почувався як удома, - «революційна боротьба» робітничого класу, що
припадала на XIX - початок XX століття. Відповідну епоху уважно
розглядали не лише марксисти, а й національні історики, котрі вважали
її часом великого відродження/визволення своїх націй. Чим була виз­
вольна боротьба проти царизму у XIX столітті? Наближала вона про­
летарську революцію чи національне відродження? Хто, марксисти чи
націоналісти, має більші права на «велику революцію» 1917 року? Ці
питання стояли в центрі української марксистської історіографії у два­
дцятих роках.
Тогочасний марксистський історичний дискурс викликає відчуття,
що якби на те воля самих істориків-марксистів, вони радо обмежилися б
вивченням історії капіталістичних суспільств та боротьби за визволення
робітничого класу. Але треба було відповідати на виклик націоналістів,
а поважна дисципліна історія вимагала досліджувати розвиток людства
від найдавніших часів. Отож історики-марксисти хоч-не-хоч мусили
ставати до боротьби з «буржуазною» історичною наукою на її ж таки
полі, тобто на полі національної історії, заглибленої у студіювання дав­
ніх часів. Це вимагало знання мов, палеографії, сфрагістики й інших
363