Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 362

Частина друга. Нація і клас
совєтської марксистської парадигми до української історії48. Яворський,
за його словами, спирав свій аналіз української історії на два головні
чинники - економіку і класову боротьбу. Він ділив історію України на
чотири періоди: феодальна доба, у якій панувала натуральна економіка;
поміщицько-кріпацький пе ріод, для якого характерні розвиток грошової
економіки і перевага латифундій; буржуазно-капіталістичний період,
позначений розвитком машинного виробництва в містах і капіталістич­
них підприємств на селі; та доба соціялістичної революції, що почалася
1917 року. Хронологічно перший період тривав до кінця XV століття,
другий - до середини XIX століття, третій припадав на другу половину
XIX - початок XX століття49. Яворський визнавав вплив національного
чинника лише в останні два періоди української історії. Третій період
він означував, між іншим, як боротьбу українського націоналізму з ро­
сійським імперіялізмом, а в четвертому панувала громадянська війна
пролетаріяту з російською й українською буржуазією50.
Періодизація Яворського виявляє, що він мав на увазі під завданням
«справжньої історичної науки» зосередитися на останніх етапах укра­
їнської історії. Перший період охоплював щонайменше п’ять сторіч,
другий - три з половиною століття, третій - років сімдесят, а четвер­
тий - лише десятиліття. У «Короткій історії України» кожному з цих
чотирьох періодів Яворський присвятив більш-менш однакову увагу.
Вже у «великій» історії він відвів феодалізмові 20 сторінок, другому
періодові - 100, третьому - десь 160, а історії «Великої революції» - 30
сторінок. Тільки два розділи (про феодалізм і Гетьманщину) з чотир­
надцяти безпосередньо присвячені іншим темам, ніж класова і соціяльна
боротьба. «Довга» «Історія» була передусім історією «визвольної бо­
ротьби» українського народу проти соціяльного гноблення - бороть­
би, яка досягла кульмінації в революції 1917 року. З територіяльного
погляду і «коротка», і «довга» «Історії» розповідали про «російську»
Україну, точніше про землі, які складали УССР у міжвоєнний період.
Історія цих земель поставала майже винятково в контексті Історії Росії
й російського революційного руху. Галичина в обох працях з ’являється
аж на початку XX століття у зв’язку з історією пролетарського і со-
ціялістичного руху на тих землях.
Попри критику Яворського на адресу Грушевського, він часто-густо
приймає не лише загальний постулат Грушевського про українську істо­
рію як окрему дисципліну, а й запозичує трактування багатьох епізодів і
явищ. Накреслюючи свій курс між парадигмою української історії Гру-
360