Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 357

Розділ 6. Клас проти нації
мусить відкрити «причинову закономірність громадянського розвитку
як діялектичного процесу». Він доводив, що головне завдання україн­
ської історіографії - досліджувати «процеси становлення, розвитку і
змін відносин в даному способові виробництва», і вважав періодизацію
цих процесів найважливішим елементом філософського пояснення іс­
торії34. Цікаво, що існування української Історії як окремої дисципліни
Яворський сприймав як даність, без жодних дискусій. На його думку,
головним моментом було не існування дисципліни як такої, а вироблен­
ня її філософських засад.
Те, що Яворський без вагань мислив українську історію окремою
ділянкою досліджень, пояснюють кілька чинників. Найочевидніший -
окремою дисципліною українську історію вважала ВУАН. 1922 року в
Харкові було створено академічний відділ досліджень історії України
на чолі з Дмитром Багалієм, котрий викладав українську історію в Хар­
ківському університеті як окремий предмет від 1917 року. Отже, коли
Яворський почав кар’єру історика, академія вже демаркувала і поділила
колись монолітну царину «російської» історії. У цій ситуації його за­
вданням було не змінити чи скасувати усталені межі між науковими дис­
циплінами, а відібрати їх марксистській науці. Ще важливіший чинник,
який не міг не вплинути на світогляд Яворського, - існування україн­
ської соціялістичної держави, спершу формально незалежної, а від 1922
року - республіки у складі СССР з власним урядом і комуністичною
партією. 1922 року в столиці республіки Харкові заснували Український
інститут марксизму, де викладав Яворський, і це вже не лишало сумнівів
у тому, що українська історія заіснувала як окрема дисципліна.
Плідним автором писань на українську історичну тематику і чільним
марксистським оборонцем незалежности «українського історичного
процесу» зробила Яворського політика українізації. Вплив українізації
на ставлення більшовиків до історії України засвідчила передмова Хрис-
тияна Раковського, голови совєтського уряду України у 1919-1923 ро­
ках, до «Короткої історії України» Яворського35. Шлях Раковського до
українізації був нелегким, він відбиває драматичні повороти у ставленні
партійної еліти до національної проблеми. Тривалий час Раковський,
болгарин за походженням і перед революцією 1917 року активний діяч
болгарського та румунського соціялістичних рухів, не визнавав існу­
вання окремої української нації. Згодом він змінив свої погляди і став
одним із найтвердіших оборонців української автономії супроти Росії.
Ще 1921 року він публічно виголошував, що перемога української мови
23*
355