Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 356

Частина друга. Нація і клас
них наук, зокрема, контролював діяльність ВУЛН. Як викладач він читав
курси політичної економії, історичного матеріялізму, класової боротьби
в Україні, історії КП(б)У й історії України. У 1920-х роках опублікував
чимало статтей на різну тематику (здебільшого з української історії
XIX - початку XX століття) і написав кілька підручників з історії Укра­
їни для середніх шкіл та вишів27.
Перші огляди української історії Яворського побачили світ 1923 ро­
ку і спиралися на курс, який він викладав у кількох харківських вишах.
Усі вони виходили українською мовою, що, поза сумнівом, відповідало
особистим бажанням історика і новій політиці українізації, яку було
розпочато після XII з ’їзду РКП(б) у квітні 1923 року28. Якщо вибір мови
майбутнього марксистського наративу української історії був доволі
природним, то структуру і зміст його ще належало виробити29. Перші
кроки в цьому напрямку Яворський зробив у виданому 1923 року «Нари­
сі українсько-руської історії». Це стислий виклад курсу, який він читав у
Комуністичному університеті ім. Артема. Назва, де слово «руський» вжи­
то в сенсі «російський», нагадувала назву головної праці Грушевського
з тією різницею, що в того «руський» означав саме «руський», або ж
«русинський». На відміну від «Історії» Грушевського, Яворський не пе­
реймався зв’язком української історії з давньою Руссю чи Галичиною,
а пропонував порівняльне дослідження, поєднуючи розділи про окремі
періоди російської і української історій. На такий підхід, імовірно, впли­
нули обставини, адже більшість студентів Яворського в Комуністичному
університеті дуже мало знали про історію України. Хай там якими були
його наміри, спроба представити російську й українську історії в рамках
одного курсу викликала гостру критику з боку патріярха української
історіографії в Харкові Дмитра Багалія, який порадив автору написати
окремий курс з історії України, і той прислухався30.
1923-й, перший рік українізації, став для Яворського дуже плідним.
Крім публікації оглядового курсу «українсько-руської» історії, він по­
чав друкувати «Нарис історії України»31 у трьох частинах, видав історію
української революції32 і «Коротку історію України» для середніх шкіл33.
Тоді ж таки він підготував статтю про завдання української історіогра­
фії як наукової дисципліни, яку обговорювали під час дводенної дис­
кусії з харківськими істориками «старої» школи. Спираючись на тезу
Георгія Плєханова, що історія - це не сума відомих фактів, а процес,
який підлягає конкретним законам розвитку, Яворський стверджував,
що замість обмежуватися сухими фактами, українська історіографія
354