Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 354

Частина друга. Нація і клас
країни, а не російської нації. Таке тлумачення термінів «Росія» і «ро­
сійський» у книжці він сам підтвердив у передмові до її десятого видан­
ня (1931), де схарактеризував свій огляд як найстисліший виклад того,
«что називалось “русской историей” ,т . е. истории д о р е в о л ю ц и о н -
ной Р о с с и и » 19. Водночас у листі 1932 року до директора кримського
державного видавництва, яке збиралося перекласти його книжку крим­
ськотатарською мовою, Покровський зізнався, що це історія російської
нації. За його словами, головна біда книжки полягала в тому, що в ній
«йдеш речь только об одном из народов СССР и нет ни слова о других
народах»10. Беручись до короткого огляду російської історії, він вагався
між двома означеннями Росії. На початку 1930-х років, коли існувала
гостра потреба в марксистському наративі історії «народів СССР», По­
кровський уважав однією з вад книжки її виняткову зосередженість на
Росії. Навряд чи він так думав у 1919-1920 роках.
Революція 1917 року, розпад імперії, виникнення на її уламках нових
незалежних держав, зокрема й Російської Федерації, ліквідували старі
перешкоди, які заважали «очищенню» рос ійського імперського нарати-
ву від його неросійських елементів. Зрештою, лекційний курс, який ліг
в основу нового підручника російської історії, прочитав у новій столиці
Російської Федерації Москві заступник наркома, якраз коли московські
керівники втратили контроль над чималою частиною Російської імпе­
рії. Серед інших окраїн вони прогаяли Україну, де спершу до влади
прийшла Центральна Рада на чолі з Грушевським, далі німецька армія,
Директорія й армія генерала Дєнікіна. Там існували, принаймні фор­
мально, окрема українська комуністична партія й окремий український
совєтський уряд. За цих обставин цілком зрозуміло, що Покровський
зосереджувався головно на історії Росії. Географічні й історичні кордо­
ни російського національного наративу він означив у нових звужених
масштабах. Фокусуючись на самій Росії, новий наратив залишав вакуум,
який заповнювали наративи, що їх творили на місцях, на кордонах ко­
лишньої імперії, неросійські партійні історики21.
В Україні на такий наратив був особливо великий попит серед
партійних кадрів, які не мали чого протиставити працям Грушев-
ського, що в них українська історія подавалася з українського на­
ціонального погляду. Саму тільки «Ілюстровану історію України»
Грушевського між 1917 і 1919 роками перевидавали шість разів22.
З неї почалося «пробудження» ідентичности багатьох українських
культурних діячів, як-от відомого українського лінґвіста й культур­
352