Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 340

Частина друга. Нація і клас
нації. У 1920-х роках Грушевському було дуже важко покинути добу
Хмельницького і перемкнутися на пізніші періоди української історії,
бо в цей час українські політичні лідери шукали відповіді на болісне
питання, чому українська революція зазнала поразки. В результаті два з
половиною томи його «Історії» присвячено аналізові повстання Хмель­
ницького та його наслідків.
Вплив мінливих політичних обставин на вибір і тлумачення Гру-
шевським сюжетів з української Історії важко заперечити. Та від кінця
1890-х і до початку 1930-х років його працям властива дивовижна по­
слідовність головних дискурсивних практик, адже в них постійно змі­
шано елементи народницького, національного і державницького дис­
курсів. Залежно від аналізованого періоду історик наділяє народницькі,
національні і державницькі аргументи різною вагою. З плином часу одні
з них поступово відсуваються з центру на периферію, інші, навпаки,
рухаються з периферії до центру. Вслід за Грушевським як політичним
мислителем і культурним діячем Грушевський-історик пройшов три ве­
ликі етапи інтелектуальної трасформації. Він був щирим народником у
1890-х, національним будителем, який підтримує ідею с о ц і а л ь н о ї с о л і -
дарности на національній платформі, у 1905-1917 роках, і соціялістом,
який після 1917 року повернувся до народницьких коренів і став пере­
конаним державником, а під час революції навіть незалежником.
Хоча революційна епоха вплинула на праці Грушевського набагато
менше, ніж на тексти його головного тогочасного опонента Вячесла­
ва Липинського219, цей вплив не можна недооцінювати. Добрий приклад
тому - оцінка наслідків Хмельниччини. В останніх томах «Історії» Гру-
шевський дійшов висновку, що повстання Хмельницького закінчилося
поразкою, так само як українська революція 1917-1920 років. Повни й
надій 1917 рік, коли оптимістично наснажений Грушевський оголошував
повстання Хмельницького перемогою, минув. За совєтської влади, 1928
року, він знову стверджував, що повстання завершилося невдачею, отже,
повертався до інтерпретацій, які розвивав у «народницьких» творах зла­
му століть. Для Грушевського-політика головна проблема, яка випливала
з поразки української революції, - відповідальність за розкол між на­
родними масами й елітами. Те саме питання перебуває в центрі його
уваги в останніх томах «Історії». Не дивно, що Грушевський-історик, як
і Грушевський-політик, покладав відповідальність за цей розкол на елі­
ти. А маси повернулися на авансцену «Історії» у спосіб, який нагадував
його ранні праці, хоча були й чималі відмінності між тим, як Грушев­
ський оцінював історичну роль мас до і після революції 1917 року.
338