Частина перша. Нація т а імперія
в інших великих містах України, зокрема і в Одесі, були такі велетні національного відродження, як публіцист і політичний мислитель Михайло Драгоманов та історик Володимир Антонович, засновник київської « документальної » школи. Перенесення центру української діяльности з Харкова до Києва у 1830-1840-х роках збіглося з переходом національного руху від першого етапу, що його Мірослав Грох у випадку малих націй Европи означив як період збирання спадщини, до другого, який характеризується наростанням патріотичної агітації. Втім, дальшу експансію українського руху сповільнили дії уряду: від обмежень і заборон 1863 і 1876 років вживати українську мову до арештів і заслань українських діячів. Репресії проти кирило-методіївців, під цим оглядом, були лише початком7.
Українські активісти боролися за зміцнення національної ідентичносте одразу на двох фронтах. Перший- російське суспільство й імперський уряд, який після польського повстання 1830 року заходився творити модерну російську націю. Другий фронт пролягав через самб українське суспільство, де переважали прихильники всеросійської спільности. У змаганні за творення української національної ідентичности елементи імперського дискурсу тісно взаємодіяли з елементами національного дискурсу не лише в тому сенсі, що національний дискурс протистояв імперському і навпаки, а ще й у тому, що два окремі національні дискурси і націєтворчі проекти конкурували між собою. Один проект, що його просували російські урядовці й дехто з лідерів українського суспільства, передбачав творення великої російської нації через трансформування російської імперської ідентичности XVIII сторіччя в модерну національну ідентичність на підставі великоруської культурної і політичної спадщини. За другим проектом стояли українофіли, які мусили здеконструювати всеросійську Імперську традицію, що розвинулася протягом XVIII століття, перебрати на себе її елементи, витворені попередниками-малоросіянами, і на цій основі побудувати осібну українську історію та ідентичність8.
В українському випадку проблему, зазвичай пов’ язану зі звільненням націй від імперського політичного та культурного панування, ускладнювало переплетення російської й української ідентичностей- багато в чому виплід праці на користь імперії українських інтелектуалів XVIII сторіччя. Отже, перед українським національним рухом у Російській імперії поставали додаткові ускладнення: найрепресивніші урядові заходи, як-от Емський указ 1876 року, що забороняв україномовні видання, було ух-
32