Частина друга. Нація і клас
1649 р. далі лишались на ґрунті козацької автономії в рамцях Річипосполитої так як стояли в р. 1848, і мовляв Зборівський договір дає нам вираз їх політичної програми » 216.
Ідею української незалежности Грушевський узяв за основу детальної періодизації доби Хмельницького, яку подав у прикінцевому розділі IX тому, полемізуючи з Липинським. Той, розвиваючи державницьку концепцію Хмельниччини, над усе наголошував юридичні угоди, які визначали статус козацької України у час повстання. Він уважав Зборівську угоду 1649 року не лише важливим договором, а й вираженням тогочасних політичних прагнень Хмельницького. Особливу увагу він приділяв також статтям 1654 року, бо вірив, що угода з царем вивела Україну з-під польського контролю і принесла козацькій державі широке міжнародне визнання217. Грушевський відкинув ґрунтовану на договорах періодизацію повстання Хмельницького: як уже згадано, він надзвичайно критично оцінював і Зборівську, і Переяславську угоди.
На його думку, перший етап повстання, у якому активну участь брали маси і в якому панували політичні, соціяльні й економічні вимоги козаків, завершився у грудні 1648 року. А після в’ їзду в Київ Хмельницький переформулював свою програму і змагався за визволення українського народу та політичну незалежність України в її етнічних кордонах. Під цим кутом зору Зборівська угода була не втіленням справжньої програми козацької еліти, а компромісом, до якого її змусив кримський хан, та повним фіяско з погляду інтересів українських мас. Вона поклала край наростанню Хмельниччини. Не допомогла українським масам та справі української незалежности і Переяславська угода. На думку Грушевського, козацька еліта втратила нагоду стати винятковим представником українського суспільства, натомість, переймаючись власними груповими інтересами, відкрила шлях для втручання у внутрішні справи-України московської влади. Справжнім поворотним моментом Хмельниччини став військовий союз із Швецією 1657 року. Хоча його так і не реалізували, історик бачив цей союз дуже важливим, бо він знову поставив політичну незалежність України( в її етнічних межах) на чергу дня козацької політики218. Багато елементів цієї схеми Грушевського вже фігурували у його статті 1898 року, зокрема неґативна оцінка Зборівської і Переяславської угод та позитивне ставлення до союзу козаків зі Швецією і Трансильванією. А що не завжди було присутнє в його інтерпретації Хмельниччини, то це ідея незалежної української держави.
336