Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | 页面 337

Розділ 5. Повернення у революцію
Грушевський уперше вжив термін «незалежність», характеризуючи
погляди Хмельницького, ще 1904 року. У статті до 250-ї річниці Пере­
яславської угоди він писав, що вже в січні-лютому 1649 року гетьман
усвідомлював війну за інтереси козаків як боротьбу за інтереси всього
народу і «незалежність України»210. В «Ілюстрованій історії України»
(1912) Грушевський схоже витлумачив слова Хмельницького польським
послам у Переяславі на початку 1649 року. Він писав, що гетьман вирі­
шив боротися за «весь український нарід, за всю Україну, за її визволен-
нє, незалежність і самостійність»211. Однак історик далеко не послідовно
інтерпретував політику Хмельницького як спрямовану на незалежність
України. У тій-таки «Ілюстрованій історії України» ішлося про авто­
номістські наміри Хмельницького, козацької старшини й українського
суспільства взагалі212. У третій частині VIII тому академічної «Історії»
(завершеній на початку 1917 року) Грушевський підходив до питання
української незалежности так само двозначно. З одного боку, народ, за
його словами, «підіймав ся дуже енергійно - жадний рішучої бороть­
би за свободу і незалежність»213, а з другого, він уже не стверджував,
як раніше, що Хмельницький прагнув незалежности ще з 1649 року, а
тільки коротко згадав «ідеї визволення української Руси від лядського
пановання і забезпечення її самостійности й державности в тіснім союзі
з православними сусідами» серед тем, які обговорювали Богдан Хмель­
ницький і патріярх Паїсій214.
Схоже, революція 1917 року зміцнила віру Грушевського - не тіль­
ки як публіциста, але і як академічного історика - в незалежницькі
прагнення Хмельницького. У передмові 1921 року до другого видання
третьої частини VIII тому «Історії» (написаному в еміграції 1921 року)
він констатував, що «Хмельницький і його товариші» врешті-решт при­
йшли до ідеї «соборної, незалежної України»215. Це твердження історик
обґрунтував і розвинув у IX томі, де писав про наміри Хмельницького
на початку 1649 року: «Богдан не хотів уже ні говорити про чисто ко­
зацькі справи: реєстр, права козацькі. Метою ставив повну державну не­
залежність України в її історичних границях, в сім розумінню очевидно
називав себе “єдиновладцем і самодержцем руським” - не в значінню
монарха з необмеженою владою, як се інтерпретує Липинський, а го­
лови суверенної держави, в протиставленню до тодішнього роялізму -
плянами автономної козацької України в безпосередній владі короля.
Доводилося йому инколи й тепер збиватися на сі роялістичні ноти, але
політика його цілком ясно орієнтується на незалежну Україну. Я таким
чином рішучо відкидаю погляд, що Хмельницький і його однодумці в
335