Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 335

Розділ 5 . Повернення у революцію
речно, розходився з Липинським у поглядах на гетьмана, але намагався
дискредитувати його, не зачіпаючи сповідувані ним державницькі ідеї,
а показавши, що Хмельницький - кепський правитель, який не зміг за­
хистити інтереси української держави. Вибудовуючи аргументацію в по­
леміці з Липинським, Грушевський наголошував, що вважає Хмельниць­
кого великою людиною, але в цій величі мало спільного з мистецтвом
керувати державою. За його словами, гетьманування Хмельницького по­
збавлене «елементарної державної економіки, руки “державного хазя­
їна Української землі” »198. Козацькі еліти, своєю чергою, не змогли за­
безпечити реалізацію «української державної ідеї» у союзі з Москвою
і характеризувалися «повною байдужістю до державних аспірацій Ко­
заччини»199. Полемізуючи з Липинським, Грушевський ніколи не ставив
під сумнів ні саме існування української держави за Хмельницького, ні
важливість и інтересів в історії української нації. Його критика Липин-
ського оберталася не довкола ідеї держави як такої, а довкола питання,
яка саме держава потрібна Україні, хто має право нею керувати і чиїм
інтересам вона повинна служити. Ось справжнє яблуко розбрату між
«державником» Липинським і «народником» Грушевським. Перший бо­
ронив ідею ієрархічної, класової монархії, а другий пропонував модель
егалітарної, безкласової держави, якою керують еліти, ч иє головне за­
вдання - служити інтересам народних мас200.
У «совєтських» томах «Історії» концепція державности тісно пов’я­
зувалася з ідеєю української незалежности. Попервах Грушевський не
згоджувався, що політична незалежність України, на відміну від ство­
рення держави, яка могла бути й автономною, - одна з цілей повстання
Хмельницького. Головним питанням у його ранній інтерпретації Хмель­
ниччини була автономія України, а не її незалежність201, але і тут йому
здавалося, що ідея «автономії краю» в добу Хмельницького лише по­
чинала формуватися202. Він просто йшов услід за Антоновичем, на думку
якого, Хмельницький після Переяславської угоди усвідомив, що «він
не заґарантував автономічних прав Україні^2М.
У публічній лекції до 250-ї річниці повстання Хмельницького (1898)
Антонович вітав гетьмана, але дуже критично говорив про козацьку дер­
жавність. Боронячи Хмельницького від звинувачень у неспроможності
створити незалежну українську державу, Антонович заявив, що не геть­
ман, а український народ («південноросійський» у його термінології)
був байдужим до держави або нездатним її створити. Натомість народ
боровся за місцеву автономію204. Автономія була загальновизнаною ме­
333