Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 333

Розділ 5 . Повернення у революцію
питання у знаменитій статті про раціональний лад східнослов’янської
історії (1904). У ній він не заперечував ролі державних структур в історії
східних слов’ян, навпаки, стверджував, що держава справді багато зна­
чить в історії російського народу, але в історії українців, які століттями
не мали власної держави, її роль істотно менша. Він визнавав потребу
досліджувати вплив іноземних держав на українське національне жит­
тя, але доводив, що в бездержавні періоди української історії політичні
моменти за своїм значенням поступаються економічним, культурним і
національним чинникам189.
Як саме давав собі раду Грушевський з державницькими ідеями,
аналізуючи повстання Хмельницького? Це тим актуальніше, що всі
чільні представники державницької школи, зокрема Липинський, То-
машівський і Крип’якевич, не просто були фахівцями з цього періоду,
а розвинули й поширили багато державницьких ідей, сформульованих
на підставі студій про добу Хмельницького. Слід одразу відзначити, що
Грушевський, який ретельно вивчав політичну й дипломатичну історію
Гетьманщини, ніколи не звертався до козацької державности як до тео­
ретичної проблеми, але у його працях не бракує принагідних зауважень,
щоб реконструювати його погляди на це питання.
Уперше терміни «держава» і «державний» стосовно козацької Ук­
раїни Грушевський використав у статті 1898 року про Хмельницького
і Хмельниччину. На той час він уважав, що ідея державности викри­
сталізувалася лише в останні роки життя гетьмана. Про універсал
Хмельницького до пінської шляхти (1657) він писав, що в цьому випадку
гетьман діяв як голова держави, а сам документ можна розглядати як
елемент наміру створити українську державу190. Під українською держа­
вою Грушевський мав на увазі Руське князівство - державне утворення,
формально схвалене, на його думку, угодою Хмельницького 1657 року
зі Швецією й Трансильванією про поділ Речі Посполитої. До цього кня­
зівства мали увійти всі етнічні території Руси-України, а її політична
структура спиралася на ідею, що ціле князівство представлятиме «русь­
кий гетьман». За словами Грушевського, окремі елементи цього держав­
ного проекту простежуються вже у Зборовській угоді (1649), яка окрес­
лила козацьку територію і надала її жителям певні права. Він також
завважив, що після Переяславської угоди Україна була фактично «окре­
мою державою», пов’язаною з Москвою лише персональною унією191.
У статті 1904 року до річниці Переяславської угоди Грушевський
припустив, що в часи Хмельницького українсько-московські стосунки
331