Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 328

Частина друга. Нація і клас
проти Виговського Грушевський тлумачив уже не як боротьбу «маси
проти старшини», а як конфлікт між гетьманом та його споборниками з
одного боку і запорожцями та козаками полтавського і миргородського
полків - з другого169.
Прикметно, зважаючи на інші праці, написані після 1917 року, що
Грушевський притримувався цієї інтерпретації подій і в «совєтських»
томах академічної «Історії». Описуючи розправу повсталих мас зі
старшинськими родинами, він завважив: «Ті, що пускалися клясовими
стежками польських панів і виявляли їх соціяльно-економічні претензії,
мусили рахуватися з повторенням на їх адресу соціяльної революції,
котру вони так недавно пережили»170. Отже, історик волів покладати
провину за народне повстання не тільки на еліту, а й на козацький за­
гал. Він не приховував відрази до жорстокостей, що їх чинили вороги
Виговського, часто називав повстанців не «народом», «масами» чи «на­
родними масами», а «черню», і хоча вживав це слово в лапках, важко
уникнути враження, що він зовсім не схвалював спалахів народного
гніву.
Причину неґативного ставлення Грушевського до цього історичного
епізоду, що його він за певних обставин міг потрактувати і як прояв
визвольних змагань народних мас, оприявнює його бачення повстан­
ських планів реорганізувати козацький лад в Україні: «Українська дер­
жавність була підмінована. Всі здобутки державної будови останнього
десятиліття, часів Хмельницького, поставлені були під знак питання»171.
При цьому він уживає такі зневажливі слова, як «військо-чернь», «вся
чернь - городова і запорізька» та ін. Грушевський у принципі не за­
перечував проти бажання повстанців відібрати владу в еліти, але він не
міг прийняти те, що, змагаючись зі старшиною, повстанці підважували
державні й українські національні інтереси. Дії «черні» він оцінював
так: «Хоче вирвати владу з рук тої правлящої верстви, яка робила цю
владу знарядом своєї соціяльної класової сили, економічної узурпації і
експлоатації трудящих, але не вміючи перевести цього в організованих
формах, з одної сторони пхає життя в анархічний хаос, з другої сто­
рони хоче паралізувати впливи, своєї буржуазії впливами буржуазії й
бюрократії московської, ще більше небезпечної для своїх змагань - бо
сильніше організованої і в своїй політиці цілком безоглядної, а для ін­
тересів українського життя як такого - цілком байдужої. Зробивши з
неї арбітра своїх суперечок з старшиною, вона легкодушно віддає в її
руки інтереси українського життя - його будову й провід, замість того
326