Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 327

Розділ 5 . Повернення у революцію
Федір Ястребов, один із істориків-марксистів, сприйняв слова Гру-
шевського про «істориків публіцистів» як зневажливу оцінку марксист­
ської історіографії взагалі145. Важко сказати, чи так було насправді,
але очевидно, що Грушевського таки непокоїло питання, хто винен у
цій ситуації. Він симпатизував масам, але ж еліти будували українську
державу, збиралися приєднати до неї західноукраїнські території і за­
хищали її суверенітет від зазіхань московської влади. Маси ж тікали
за московський кордон і не переймалися цими питаннями: покинувши
справу української державности, вони стали на бік московитів у їхніх
намаганнях розхитати ситуацію в Україні в останні роки гетьманування
Хмельницького164.
Інший приклад, коли Грушевський не надто обставав за маси, -
повстання проти Івана Виговського на чолі з полковником Мартином
Пушкарем і запорозькими козаками (1658). Тут Грушевський ішов услід
за своїм колишнім професором Володимиром Антоновичем. Повстан­
ня проти Виговського, яке зустріло підтримку й розуміння в Москві,
Антонович розглядав дещо зневажливо. На його думку, після смерти
Хмельницького українська політика перетворилася на змагання двох
сил: козацької старшини, яка хотіла отримати шляхетський статус і
тому потребувала підтримки Польщі, і народних мас, які опиралися
поверненню кріпацтва. Однак лідери простолюду покладалися-на мос­
ковську підтримку і не вигадали нічого кращого, як запровадити росій­
ський варіянт дворянства й дворянсько-селянських стосунків в Україні.
Антонович прихильно оцінював Виговського і був невисокої думки про
його суперників, а ще вважав, що ставка простолюду на Москву сприя­
ла московським намаганням обмежити українську автономію147.
У статті 1898 року Грушевський розвинув позицію Антоновича й зо­
бразив добу після Хмельницького як період конфліктів між козацькою
старшиною з її автономістськими прагненнями та народними масами, які
підривали ці прагнення, пристаючи на бік Москви. Причина конфлікту,
на думку історика, - еґоїзм козацької старшини. Грушевськи й покладав
провину на козацьку еліту і називав її соціяльну й економічну програ­
му «внутрішньою ґанґреною», яка «полекшила Москві її деструктивну
роботу на Україні». Козацька старшина проміняла свої політичні й на­
ціональні інтереси на економічний зиск, писав Грушевський, а народні
маси, після того як ними скористалася Москва, повернулися під конт­
роль старшини і та їх повністю поглинула148. За п’ять років в «Очерке
истории украинского народа», а потім і в «Ілюстрованій історії» виступ
325