Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 324
Частина друга. Нація і клас
вона була «тою лабораторією, де творили ся державні ідеї й програми»,
як у VIII томі, а завдяки її участі у справі визволення української пра
вославної церкви з-під польського контролю. У IX томі Грушевський
писав: «на гурток Хмельницького з його приїздом до Київа при кінці
1648 р. налягли нові впливи - київської інтелігенції, єрархії української
і грецької, концепції визволення української церкви і східнього христи
янства, - українська національна проблема в церковнім аспекті»152.
Куди поділися попередні реверанси Грушевського в бік інтелігенції
та її ролі у повстанні Хмельницького й козацькій історії загалом? Спра
ведливо сказати, що відповідь полягає і в зміні історичних ситуацій,
які досліджував історик, і в поступових змінах його власного політич
ного світогляду. Варто завважити, що Грушевський по-різному трак
тував українське православне духівництво у 1620-х роках, коли воно
підтримувало козацтво, і в другій половині 1630-х та в 1640-х, коли
на чолі з митрополитом Петром Могилою виступало проти козаків. У
першому випадку «інтелігенція» виказувала солідарність з масами, ре
презентованими козаками, і здобулася на вищу похвалу від історика.
У другому випадку стала на бік польського режиму проти мас, тобто
козаків, і перетворилася на мішень його найгострішої критики153.
Говорячи про зміну політичних і культурних поглядів Грушевсько
го та їхній вплив на його бачення історичної ролі української інтелі
генції, слід зазначити, що роки революції й емігрантського життя в
Центральній Бвропі переконали історика: українська інтелігенція почат
ку XX століття не виконала свого обов’язку перед народом. Вона нехту
вала інтереси мас, грузла в міжусобній боротьбі і в результаті програла
революцію. На еміграції Грушевський не раз висловлювався про вади
української інтелігенції. В листі до Кирила Студинського 1923 року він
обурювався: «Так як Ви писали - що тепер наш нарід матиме те, що
заслужив, і се добре, - то треба думати, що матиме дуже мало, бо його
інтелігенція дуже мало заслужує, хоч нарід заслуговує далеко більшого.
Але він винен, що толерує таку лицемірну, забрехану, хамську, егоїс
тичну інтелігенцію!»154.
Звісно, Грушевський не одинокий український політичний діяч, яко
го розчарувала українська інтелігенція під час революції. Його голо
вний політичний і науковий опонент пореволюційного часу Вячеслав
Липинський теж спізнав свою долю зневіри. Хоча в дослідженнях про
добу Хмельницького, опублікованих 1920 року, він і далі вважав, що
інтелігенція долучилася до загального успіху повстання, у його нових
322