Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 321

Розділ 5 . Повернення у революцію
Грушевський відзначав дві сфери конфліктів в українському сус­
пільстві доби Хмельницького. Перша - суперечність між інтересами
старшини й селянства, друга - політика старшини щодо міщан. Сто­
совно селянства історик уважав, що неспроможність козацької еліти
Гарантувати кріпакам, звільненим унаслідок повстання, свободу від фе­
одальних повинностей сприяла селянським бунтам проти гетьманського
режиму і масовій еміграції до Московської держави. Коментуючи інтер­
претацію Липинським старшинсько-селянських узаємин, Грушевський
саркастично завважив: «В. Липинський, що правда, в своїй останній
праці представляє так нібито селянство нічого не мало против “звиклого
послушенства”, поскільки воно мало віддаватися людям, що несли служ­
бу в війську Запорізькім. Але ледви чи кого переконає така іділія»136.
Так само невдалою, якщо не шкідливою, була, на його думку, політика
Хмельницького щодо міщан. «Але при тім усім Козаччина навалилася
на міське життє так безпардонно, - писав Грушевський, - Старшина
ви явила такі неприкриті бажання загорнути і в своїх руках заховати
все, що встигли видерти від міщанської громади ліквідовані повстаннєм
елементи - старостинський уряд, дідичі, католицька церква»137.
Загальний висновок Грушевського був не на користь козацької стар­
шини. Повертаючись до традиції, закладеної Антоновичем і розвинутої
у його власних народницьких працях зламу століть, він закидав козаць­
кій еліті бажання замінити польську шляхту і далі визискувати селян.
Епізод 1654 року, коли козацькі полковники Павло Тетеря і Самійло
Зарудний отримали від царя земельні обдарування і дозвіл поселити
на тих землях селян, історик наводив як доказ старшинських прагнень
відновити в козацькій Україні традиційний економічний лад і кріпаччи­
ну138. Остаточне своє судження про політику еліти Грушевський виклав
у висновках до IX тому: «Маси сподівались, що вони втічуть від Поляків
і кріпацтва під проводом сих провідників революції, а сі провідники ви­
краювали для себе панські лятифундії на сій нібито визволеній землі.
Починаючи від самого гетьмана з Гадяцьким ключем, від Виговського,
За рудного, Тетері, Золотаренка - з їх більшими і меншими лятифунді-
ями, випрошеними у царя підчас торгів за державні права України»139.
На думку Грушевського, з такою егоїстичною соціяльною політи­
кою козацька старшина йшла не тільки проти мас, а й проти політичних
і національних інтересів України. Виправдання цій політиці не було, а
аргументи Липинського, який під час революції сам став на бік земле­
власницької еліти проти народних мас, лише загострили оцінки Грушев-
319