Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 320

Частина друга. Нація і клас
він критикував набагато м’якше, ніж засуджував за ті самі провини ціле
козацтво у статті 1898 року130.
Найконтроверсійніший момент політики Хмельницького під Зборо­
вом - мовчазний дозвіл татарам брати дорогою до Криму ясир серед
українського населення - Грушевський не просто засуджував, а й по­
яснював: «Перед усім, як ми бачили, гетьман постаравсь утримати в ці­
лості й силі свій союз з Ордою, стоїчно знісши зраду хана під Зборовим,
вдоволивши всі його бажання і не завагавши ся навіть стягнути на себе
обуреннє і гнів народній за надмірну улеглість татарській волі в справі
(ясира). Сею дорогою ціною він окупив справді захованнє тісного кон­
такту і приязни з ханським двором і посміяв ся з похвальок польського
правительства, що зборівськими уступками воно, мовляло, розірвало та­
кий небезпечний для Польщі козацько-татарський союз. Союз зістався
цілим і ненарушеним »131. Грушевський спробував пояснити й іншу хибу
Хмельницького, яку він раніше суворо критикував, - згоду гетьмана,
щоб польська шляхта повернулася у свої маєтки поза козацькими тери­
торіями, та укладення козацького реєстру, що знову віддало більшість
покозаченого селянства під владу польських панів132. Історик показав,
що гетьманський уряд робив усе можливе, аби зволікати й саботувати
втілення цього пункту угоди.
Перед революцією Грушевський як національний історик охочіше
врівноважував інтереси народних мас і еліт, ніж він це робив молодим у
1890-х роках. Події 1917 року стали справжнім випробуванням для та­
кого підходу133. Нове критичніше ставлення Грушевського до козацької
старшини проявилося вже в доповненнях до частини першої і другої
VIII тому «Історії», перевиданого 1922 року. До останнього речення
другої частини тому «Надмірне розколиханнє народніх мас було яви­
щем небезпечним для самих проводирів козацтва» Грушевський додав
фразу, майже дослівно взяту зі статті 1898 року, про те, що керівники
повстання «ще зовсім не думали про яку небудь народню війну з Поль­
щею, - як побачимо далі»134. У вступі до IX тому «Історії» він повторив
давню ідею про глибоку різницю між інтересами козацької старшини
і народних мас: «Клясові інтереси сеї нової верстви стара історіогра­
фія звичайно ототожнювала з стихійною боротьбою мас і приймала
за вираз того що називалося “народньою боротьбою”, “боротьбою за
визволеннє України”. Очевидно, тепер і факти і соціяльно-історичний
досвід вимагають від нас пильного розділювання сих двох моментів
процесу»135.
318