Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 316

Частина друга. Нація і клас
в оточенні Хмельницького було чимало талановитих людей і багато з
них цілком могли заступити його на гетьманстві, тож першість Хмель­
ницького - великою мірою справа випадку110. Грушевський наголосив
роль генерального писаря (і майбутнього гетьмана) Івана Виговського
та інши х в ухваленні важливих рішень і намагався поставити їх поряд із
Хмельницьким. Називаючи гетьмана та його оточення «Хмельницький і
К°», історик насправді зсував центр свого наративу з героя на оточен­
ня, яке, на його думку, часто-густо порядкувало справами. Виговський і
його дії, на відміну від Хмельницького з його урядом, майже не викли­
кали критики Грушевського, цілком згідно з його переконанням у тому,
що «руїна української державности» почалася не зі смертю Хмельниць­
кого, а на його очах111.
Чи справді Грушевський протестував лише проти, як він казав, «не­
здорової ідеалізації» Хмельницького? Найпевніше, так воно і було. Іс­
торіографічний огляд в прикінцевому розділі IX тому свідчить, що Гру­
шевський не схвалював різкої критики гетьмана з боку таких істориків,
як Пантелеймон Куліш і Пьотр Буцинський, а також суворих негатив­
них оцінок цілої козацької верстви Олександром Лазаревським112. На
противагу він навів розлогі цитати, майже п’ять сторінок, з надзвичайно
позитивними компліментами Хмельницькому Людвіка Кубалі113 і супро­
водив їх таким поясненням: «Я навів так багато з сеї характеристики,
бо вважаю її дуже проникливою. Автор виявив не тільки бажаннє бути
об’єктивним і відповідно оцінити сього ворога Старої Польщі, але на мій
погляд, богато відчув у нім вірно. Сей незрівнянний темперамент, над­
звичайна енергія, рухливість, вражливість, сильно розвинена фантазія,
легкість гадки, нахил до гіперболізму. Незвичайний хист психологічного
впливу, сугестії, з сильним ухилом до лицедійства. Неперебірчивість і
безоглядність в засобах, свобода від яких небудь моральних обмежень.
Незвичайне, неймовірне прив’язання до влади як догмат життя. - Все
се, на моє переконаннє, вхоплене дуже вірно. Богдан був дійсно при-
рожденний вождь - правитель і політик - дипльомат. Легко підіймав і
рухав маси, вмів панувати над їх настроями - так само крівавим насиль­
ством, як і ласковим словом, покірним жестом; у вдачі його було щось
необорно чарівне, що з’єднувало йому людей. Се вірно. Але чи був се
також політик в вищім значенню - будівничий с о ц іа л ь н и й і державний,
організатор громадський і культурний? На віддаль, на довгі часи?»114.
Ці слова свідчать, що Грушевський без особливих труднощів приймав
Хмельницького як неоромантичного героя - талановитого полководця
314