Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 315

Розділ 5 . Повернення у революцію
Після революції 1917 року до раніших закидів на адресу Хмельниць­
кого Грушевський долучив новий список його помилок і прорахунків,
зокрема нездатність або небажання вповні скористатися військовими
перемогами повстанців восени 1648 року - цю «помилку» раніше від­
значав Антонович. Серед інших невдач гетьмана - війна на власній те­
риторії, використання мас як «гарматного м’яса», втягування козаків
у конфлікт з Волощина 1653 року, відмова наступати на Крим 1654-го,
затягування з новим союзом із Швецією й Трансильванією 1656-го, і
непотрібне, на думку Грушевського, загострення стосунків з Москові-
єю104. «Так, - писав історик, - у сфері державної політики величатись
Хмельниччині трудно - не вважаючи що в її державнім осередку не бра­
кувало ні розумних голів ні блискучих ідей. Пояснюю се собі, по перше,
недостачею ясного політичного пляну, державної ідеї, політичного про­
воду - відсутністю хазяїна політики, так би сказати»105.
У висновках до IX тому «Історії» Грушевський часто повторював,
що не ставить під сумнів героїчну постать Хмельницького, а лише за­
перечує історіографічну традицію розглядати цілу добу крізь призму
життя й діяльности гетьмана106. Він виступав і проти нездорової «ідеалі­
зації доби й індивідуальности Хмельницького, що зчаста прокидається
в останніх часах»107. Грушевський відмовлявся розглядати історію через
діяльність і вчинки однієї людини і пропонував натомість підхід, коли
поруч з лідером є й інші дійові особи, зокрема владна еліта й народні
маси. Маси й були його традиційним колективним героєм, а от інтерес
до ролі владних еліт (цього разу - оточення Хмельницького), - порівня­
но новий момент у його інтерпретації повстання. Якщо для Антоновича
Хмельницький був насамперед представником народу, а для молодого
Грушевського - козаків узагалі, то для Грушевського 1920-х років геть­
ман - передусім представник козацької старшини. У вступі до IX тому
він запропонував вивчати представників старшинської верстви як один
із найважливіших напрямків досліджень на майбутнє108, а у висновках
визнав першість у таких студіях свого інтелектуального й політичного
опонента Вячеслава Липинського109.
Утім, схоже, що Грушевський і Липинський, вивчаючи діяльність
споборників Хмельницького, ставили перед собою різні завдання. Ли­
пинський, досліджуючи біографію полковника Михайла Кричевського,
зосередився на ролі шляхти у повстанні Хмельницького і намагався по­
казати її частиною української нації. Грушевського ж цікавила переду­
сім роль козацької старшини у проводі повстання. Він стверджував, що
313