Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 314

Частина друга. Нація і клас
Хмельницький надмірно покладався на зовнішні союзи замість запевни­
ти собі підтримку мас. Нарешті, Грушевський відновив свою стару оцін­
ку гетьмана як поганого дипломата у перемовах із Московією. На його
думку, в Переяславі Хмельницькому не вдалося захистити українську
державність, отже, він зрадив національну справу98.
Грушевський писав: «Переглянувши детально документальний мате-
ріял, мушу дати деякі загальні підсумки. Тим більше, що на протязі моєї
наукової праці мені кілька разів доводилося давати загальну характе­
ристику Хмельниччини, як у загальних рисах, так і в ріжних принагід­
них статтях, і тепер поробивши її на підставі більшого, ніж коли небудь
перед тим джерелового матеріялу, мушу я здати справу, в чім я стою
при давніших моїх висновках, а в чім від них відступаю, або вношу якісь
поправки, аби принаймні даю новішу редакцію своїм давнішим тезам»99.
Насправді на нове бачення Грушевським цієї епохи вплинуло не лише
вивчення нових джерел, а й зміна його політичної орієнтації. Поворот
до ідей, які він сповідував на зламі століть, закінчився цілковитим від­
киданням багатьох оцінок, висловлених перед революцією.
Приклад такої разючої зміни - метаморфоза давньої ідеї Грушев-
ського, вперше висловленої у статті 1898 року, що у повстання Хмель­
ницького не було плану дій. У статті 1907 року до 250-ліття від смерти
Хмельницького історик сам себе заперечив. Він писав, що ті, хто був
свідком подій революції 1905 року, розуміють: не можна очікувати яки­
хось планів, із огляду на низький культурний рівень мас100. У IX томі
«Історії» він повернувся на попередні позиції і дорікнув, що Хмель­
ницький не зміг належно спланувати й організувати повстання. Як за­
вважив Франк Сисин, «наприкінці 1920-х років йому [Грушевському]
не здавалося, що після революційних подій 1917-1921 років сучасники
мають поставитися до гетьмана з більшим розумінням»101.
Інша помітна зміна в інтерпретації Грушевським Хмельниччини - пе­
реоцінка значення Хмельницького-лідера. Якщо 1907 року історик ува­
жав гетьманову смерть поворотним моментом в історії козацької Укра­
їни, бо наступники Хмельницького не могли з ним рівнятис я, то тепер
він заявив, що суттєвої різниці між гетьманом та його наступниками не
було102. У висновках до IX тому він розкритикував погляд, «шкідливий
у своїх наслідках для історичної перспективи», нібито Хмельницький -
«тітан між піґмеями». Прикметно, що, саме Грушевський 1907 року на­
звав гетьмана «титаном», а його наступників «маленькими ліліпутами»,
які по його смерті уярмили український народ103.
312