Частина друга. Нація і клас
Грушевський підхопив з рук Антоновича прапор української національної історіографії і став на захист головного українського героя, вживаючи арґументи, які нагадували аргументи його колишнього професора. Як і Антонович, він намагався зробити з Хмельницького прийнятного героя для нового покоління українських активістів. Антонович робив це в той спосіб, що захищав Хмельницького від нападок молодих українських радикалів, які, вслід за Шевченком, не могли пробачити гетьманові Переяславської ради і закидали, що він не створив незалежної української держави87.
Грушевський, навпаки, вважав своїм головним завданням вирвати образ Хмельницького з цупких обіймів прихильників « єдіной і нєдєлімой ». Це завдання, вперше сформульоване у статті 1907 року, через п’ ять років виринуло в його есеї « На українські теми:“ Мазепинство” і“ Богданівство” ». Тут Грушевський відкинув спроби недоброзичливців українського руху протиставити образ Богдана Хмельницького, нібито цілою душею відданого Росії гетьмана, зрадливому Іванові Мазепі. Історик доводив, що це фальшиве протиставлення, бо сам Хмельницький був « доста свідомий носитель державної української ідеї » і шукав способів порвати з Москвою. З погляду Грушевського, союз Мазепи зі Швецією лише наслідував політику, розпочату Хмельницьким88.
1909 року Грушевський видав книжечку про Хмельницького спеціяльно для масового читача. Брошура під назвою « Про батька козацького Богдана Хмельницького » представляла образ нового героя української національної історії просто і зрозуміло. Текст починався романтичним описом пам’ ятника Хмельницькому, який звели у Києві прихильники « єдіной і нєдєлімой » Росії в подяку гетьманові за те, що він зробив у Переяславі. Грушевський привласнював українському рухові не лише культ гетьмана, який розвинули його опоненти, а й головний символ цього культу- київський монумент. Історик намалював дуже привабливий портрет славетного гетьмана. Усі події повстання він подавав крізь призму планів, ідей і бажань Хмельницького. Гетьмана зображено у захваті і в турботах, щасливим і сумним, він розважливий керманич і люблячий батько. У написаній для народу брошурі Хмельницький постає як типовий романтичний герой- ефект, досягнутий автором за допомоги уривків з народних дум,- і як народний герой. У прикінцевому абзаці Грушевський ще посилює цей образ: « Народ український не забув Богданови того добра, що хотів для України славний гетьман. Він оспівав Богданові діла в піснях і думах, як ні одного з гетьманів.
308