Розділ 5. Повернення у революцію
ротьби мас і еліт за національне визволення. Діячі, яких Грушевський у 1890-х уважав зрадниками, той-таки Богдан Хмельницький, тепер поробилися національними героями. Народницький історичний наратив швидко змінювався відповідно до вимог масової пропаганди і потреб мобілізації, а в ході цих змін прибирав рис величної національної історії. Грушевський не вважав за можливе вагатися щодо однієї з найвизначніших постатей українського минулого, коли і поляки, і росіяни використовували її проти українського руху.
Підносячи Хмельницького до статусу національного героя, Грушевський дедалі більше переймав мову не народницького, а національного дискурсу, глибоко закоріненого в романтичній інтерпретації історії84. Його пером водили умовності й вимоги цього дискурсу, коли він писав: « Рушив тітан- великий, темний, осліплений, закований, загнаний в землю,- могутній і темний, як та чорна земля, яку мав він в оковах обробляти. І на переді йшов його провідник- такої-ж титанічної сили й вдачі, як персоніфікація тої могутної й сліпої народньої сили,- мало що свідоміший від неї, але з тим же титанічним розмахом сили й енергії, що й у неї. Страшними напруженнями своїми стрясав він українською землею. Могутній і стихійний як природа, що в своїй стихійній сліпоті не може розмірити своїх засобів для осягнення своєї мети і в безумній марнотратности губить міліони одиниць для заховання рода,“ ідеї”- рострачував він сили народні, лив кров і стелив трупами рідну землю,- поки стихійні сили тітана не вичерпали ся від сих безмірних і надмірних трат, і його могутні рухи не перейшли на безсилі конвульсії » 85.
Важко уявити романтичніший опис доби Хмельницького, ніж ця картина Михайла Грушевського. Поруч зі старим народницьким героєм, колективним « народом », він поставив нового героя- козацького гетьмана Богдана Хмельницького. У його трактуванні колосальну енергію вождя Хмельницькому давала сила народу, і саме народ узаконив нову роль, яку Грушевський відвів славетному гетьману. Якщо 1898 року історик вагався, чи належить Хмельницький до тих « великих душ », що пов’ язали свій шлях і біль з народними, то 1907 року він, схоже, в цьому вже не сумнівався. З оборонця козацьких інтересів він перетворив гетьмана на представника українського народу, і в цьому втіленні він міг помилятися не більше, ніж міг помилятися цілий народ. Грушевський уважав, що Україна XVII століття, якій через підлеглість польській шляхті бракувало належної організації й культури, не могла сподіватися здібнішого чи талановитішого керманича, ніж мала в особі Хмельницького86.
20 * 307