Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 311

Розділ 5 . Повернення у революцію
Він доніс сі пісні і думи до наших часів, як не доніс такої памяти ні про
кого і ні про що в усій історії українській!»89. Такий самий позитивний
образ Хмельницького маємо і в «Ілюстрованій історії України», яку
Грушевський написав 1911 року, переробив 1912-го і перевидав десятки
разів. Ця книжка теж адресувалася масовій авдиторії, але в ній розпо­
відь про Хмельницького набагато складніша, ніж у простенькій брошурі
1909 року90.
Перед 1912 роком статус Хмельницького як героя української історії
вже міцно утвердився в новій українській історіографії завдяки працям
не лише Грушевського, а і його учнів та послідовників. Коли 1912 року
в Коломиї перевидали лекції Антоновича з історії козацтва, його кри­
тика Хмельницького, дуже м’яка порівняно з критикою раннього Гру­
шевського, видалася редакторам занадто суворою. Учень Грушевського
Мирон Кордуба супроводив нове видання лекцій розлогими примітками,
нерідко покликаними пом’якшити критичні авторові зауваження. Кор­
дуба, зокрема, назвав Антоновичеве скептичне потрактування відступу
Хмельницького з-під Замостя наприкінці 1648 року помилковим і, циту­
ючи дипломатичне листування, схвально оцінив тогочасні дії гетьмана91.
Іншим прихильником героїчного образу Хмельницького був Вячес­
лав Липинський. У працях про його добу, надрукованих того ж таки
1912 року, він дуже високо оцінив Хмельницького й назвав його вели­
ким гетманом і визволителем України. На думку Липинського, однією з
головних помилок Хмельницького була Переяславська угода з Моско-
вією. Він пояснював ці помилки неспроможністю Хмельницького перед­
бачити наслідки своїх дій. Намагаючись реабілітувати образ славетного
гетьмана в очах молодшого покоління українських діячів, Липинський
цитував статтю Грушевського 1907 року, у якій той закликав читачів
«...оцінити те, що було в нім і в його діяльності близького, рідного й
дорогого нам». Його надихав також польський історик Людвік Кубаля,
чиї надзвичайно схвальні оцінки Хмельницького в третьому томі «Іс­
торичних нарисів» (1910) перевершили скромні компліменти гетьманові
у працях Грушевського92. Важко сказати, чи у 1907-1912 роках Гру­
шевський вів за собою, а чи сам ішов услід за модою, перетворюючи
Хмельницького на головного героя української національної історії, але
його праці безперечно свідчили про появу романтичного героя в україн­
ському історичному наративі93.
Чи різнилися оцінки Хмельницького у Грушевського-науковця і
Грушевського-публіциста? Найкраще відповідати на це питання, деталь­
309