Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 306

Частина друга. Нація і клас
свого навчителя сприяла розвінчанню образу Хмельницького-героя, зо­
крема, зробила його вразливим для народницької критики, зруйнувавши
зв’язок, який Антонович налагодив між гетьманом і народом. Будь-яка
дальша критика Хмельницького відгукувалася не народові, священній
корові народницької ідеології, а козацькій старшині, яку Антонович та
його школа вже засудили за зраду інтересів народних мас.
Те, як Грушевський аналізує постать Хмельницького у статті 1898
року, оприявнює його тогочасне бачення ролі героя в історії. Отже,
він уважав, що зовсім мало людей діють з абстрактних мотивацій, бо
зазвичай люди дуже суб’єктивні у поглядах і вчинках. Може, вищий
рівень культури справді дає більшу об’єктивність, але однаково світо­
гляд людей залишається суб’єктивним. Тільки особистий досвід і ви­
пробування дають їм змогу зрозуміти становище мас. Ідеальний герой
Грушевського мусив ототожнювати власні страждання з болем народу,
а Хмельницький до таких людей не належав73. Історик не зараховував
гетьмана до «великих душ», яким, за його словами, болить за «цілий
світ», адже образ Хмельницького - це образ козацтва, а не народних
мас. Іноді історик зображав гетьмана як представника української інте­
лігенції або козацької старшини, але головно як представника козацтва
взагалі. Саме в інтересах козаків, переконував він, проводив Хмельниць­
кий свою політику. Народні маси, які найбільше дали повстанню, геть­
ман використав лише як інструмент для досягнення козацький цілей. За
Грушевським, Хмельницький не був «народнім вождем»: він не осягнув
рівень виразника інтересів цілого народу, а наслідки його діяльности
(радикальна соціяльна революція) не спиралися на чіткий план дій або
керівний принцип. Водночас Грушевський стверджував, що гетьман був
людиною незвичайних здібностей і характеру, та боронив його від заки­
дів у пияцтві. На думку історика, Хмельницький був дуже обдарованою
людиною, таланти якої увиразнилися на тлі помилок його наступників,
здібним адміністратором і організатором, успішним дипломатом, але
поганим політиком7,4.
Низька оцінка Грушевським політичних здібностей Хмельницького
збігалася з Антоновичевою оцінкою гетьмана в лекціях з історії коза­
цтва75, але вона швидко змінилася. 1904 року вийшло дві праці, у яких
Грушевський повернувся до історії Хмельниччини: короткий нарис до
250-річчя Переяславської угоди (1654) та «Очерк истории украинского
народа», перша синтеза нової української історії. У короткому нарисі
історик назвав Хмельницького великим політиком - неабияка ревізія
304